Зразок роботи
Достеменно відомо, що за роки незалежності України значно зріс інтерес до своєї мови і культури, до історичного минулого, особливо до тих його сторінок, що пов’язані з героїчною боротьбою.
Сьогодні, коли наша держава та народ знову переживають тяжкі часи, відбуваються надзвичайно складні процеси реформації звичного укладу життя, актуальності набуває питання вивчення і використання надбань минулого з урахуванням допущенних помилок, адже славнозвісний вираз про те, що історія – найкращий вчитель станом на зараз відіграє визначальну роль. Гайдамацький рух та Коліївщина, як форма соціальної, релігійної та національно-визвольної боротьби українського народу проти іновірного гніту, посідає видатне місце в історії України.
Зважаючи на вищевикладене, доцільно проаналізувати причини, що породжували гострі соціальні конфлікти, які в свою чергу, викликали потужні народні рухи, пов’язані із кривавими подіями та зробити все можливе, щоб мінімізувати подібні страждання у майбутньому.
Однією з таких сторінок історії української державності, де соціальні конфлікти вирішувалися шляхом збройних виступів є гайдамацький рух. Після національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького, Гайдамаччина – це другий масовий народний протест у сподіваннях здобути власну свободу й захистити національну честь й гідність.
Варто зауважити, що пам’ять про часи Хмельниччини досить міцно вкоренилась у свідомість не лише козацтва і православного духівництва східних (Київського, Брацлавського та Подільського воєводств), а й селянства.
В цьому контексті доречно згадати відомий маніфест «Селянської конфедерації, на ринку в Торчині (Тульчині) знайдений проект після ярмарку 1767 р.», в якому містився заклик до відновлення збройної боротьби доби Хмельниччини й захисту права «успадкування власності на землю, а також права користуватися частиною лісу». Разом з тим, невідомий автор цього маніфесту погоджувався відпрацьовувати панщину 3 дні на тиждень з господарства; виконувати «підводну» повинність (два рази на рік ходити на відстань до 12 миль); платити з робочого коня не більше 3 злотих; отримувати право вільного переходу з помістя в помістя лише за умови, що будуть залишати замість себе іншого господаря.
Крім того, у той самий час тульчинською громадськістю висувалася важлива політична вимога, а саме – право представництва у сеймі Речі Посполитої, що, на думку деяких істориків, таких як І. Шпитковський та А. Гілевич, можна розглядати як засвідчення підготовки гайдамаків до революційного руху.
Про причини, передумови та наслідки гайдамацьких виступів, апогеєм яких стала Коліївщина під проводом М. Залізняка та І. Гонти, вважаємо доцільно дослідити далі в курсовій роботі. Метою якої є,
Магістр