Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 року, є однією з ключових подій в історії сучасної України. Цей документ не тільки заклав основу для формування незалежної української держави, але й став важливим символом національної самобутності та суверенітету.
Прийняття Акту проголошення незалежності було відповіддю на широкомасштабні політичні та соціальні зміни, що відбувалися в Україні та інших республіках СРСР наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років. Розпад Радянського Союзу, загострення національних проблем, волелюбний дух українського народу — усе це спонукало до декларування незалежності.
Зміст Акту був прямим та однозначним: Україна оголошувалася суверенною, незалежною державою, яка має право самостійно визначати свій внутрішній та зовнішній курс. Цей документ формально поклав край будь-яким юридичним зв'язкам з іншими республіками СРСР, заявивши про повне і остаточне відокремлення України.
Історичне значення Акту проголошення незалежності не можна переоцінити. Він не тільки змінив карту Європи, але й відкрив нову еру в історії українського народу. Вперше за багато століть Україна здобула можливість розвиватися як незалежна нація, відповідно до своїх історичних, культурних та політичних аспектів.
Таким чином, Акт проголошення незалежності є не просто юридичним документом, а символом національної ідентичності та гордості для українського народу, відзначаючи перехід від колишньої радянської республіки до суверенної держави.
Мета дослідження – комплексний аналіз та дослідження предмету, сутності та історичного значення Акту проголошення незалежності України.
Об’єктом дослідження є – суспільні відносини, що виникають у процесі дослідження історичного значення та сутності Акту проголошення незалежності України.
Предмет дослідження – Акт проголошення незалежності України.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Її обсяг складає 27 аркушів.
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ПРИЙНЯТТЯ АКТУ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла Акт Незалежності, який був закріплений під час Всеукраїнського референдуму, що відбувся 01 грудня 1991 року. Після проведення опитування, більшість населення у всіх областях країни підтримала цей Акт Незалежності [1, c. 11-26].
Цьому передувала низка факторів і подій, як загальносоюзного, так і республіканського значення. Економічна ситуація у країні, військова політика, міжетнічні конфлікти, пом’якшення тоталітарного режиму, посилення національно-демократичних рухів та ідей – все це стало підґрунтям для проголошення Незалежності України. Важливе значення мало також прийняття у 1989 році Закону «Про мови в Українській РСР», що стимулювало відродження національних традицій та української культури [2, c. 60-64].
Після оголошення ЦК КПРС про послаблення монополії на владу у лютому 1990 року, наслідком конкурентних виборів стало те, що значну кількість місць як у парламентах союзних республік, так і в місцевих радах отримали представники національно-демократичних сил. Ці умови стали можливими завдяки послабленню позицій тоталітарної політики радянської влади, що було використано національно-демократичними рухами.
Події 19-22 серпня 1991 року, коли представники Державного комітету з надзвичайного стану намагалися захопити контроль над владою у Радянському Союзі шляхом перевороту з метою повернення до попереднього режиму, не залишили часу на роздуми та змусили прийняти радикальні рішення.
Результати референдуму 1991 року показують, що українське суспільство вже повністю готове було до будівництва незалежної держави. Проведення цього референдуму було ключовим для попередження можливих спекуляцій щодо підтримки рішення про виходження з Радянського Союзу. Проте сьогодні незалежність, яка була надана Україні, щодня потребує постійного захисту та підтримки [3, c. 3-15].
День Незалежності України є важливим державним святом на честь Акту проголошення Незалежності, прийнятого Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня. Цей акт вважається початком формування сучасної держави України. Історія України - це шлях до незалежності, де кожна подія відображає крок до втілення мрії.
Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало завершальним актом тривалої боротьби українського народу та його лідерів за незалежність країни, яка зустрічалась з агресією та включалася в різні політичні утворення. Прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року визначало суверенність країни та її суспільство, хоча ще не проголошувало незалежність.
Навіть якби Україна залишалася частиною СРСР після проголошення декларації про державний суверенітет, цей документ все одно мав велике значення. Він ілюстрував рішучу вольову позицію українського народу щодо незалежності, і стимулював розвиток процесів, що завершились важливою подією 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада Української РСР прийняла Акт про незалежність України.
При цьому День незалежності України почав відзначатися з 16 липня 1990 року після ухвалення Декларації про Державний суверенітет України Верховною Радою УРСР. Однак офіційно свято було перенесене на 24 серпня за постановою Верховної Ради України у 1992 році [4, c. 88-32].
Для забезпечення суверенності України в цей перехідний період було необхідно прийняти ряд важливих законів в 1991-1992 роках, таких як «Про державний кордон України», «Про Збройні Сили України», «Про створення Служби Безпеки України» та інші.
Після переходу України до незалежності у грудні 1991 року, почався процес міжнародного визнання нової держави. Польща була першою країною, яка визнала незалежність України 2 грудня та установила дипломатичні зв'язки. Протягом першого року існування незалежної України, більше 130 країн визнали її державність, а на початку 2001 року Україна утримувала дипломатичні відносини з 153 країнами світу.
За роки незалежності було зроблено значний крок у європейську міжнародну спільноту. Україна стала першою країною СНД, що уклала угоди про партнерство з Євросоюзом, стала повноправним членом Ради Європи та учасницею ОБСЄ, підписала ряд документів з НАТО та західноєвропейськими країнами. Україна також співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними і європейськими фінансовими інституціями.
Магістр