«Візуальний поворот» у роботі істориків та сучасні підходи до вивчення візуальних джерел (ID:1210108)

В останні десятиліття зростає інтерес до вивчення візуальної культури в гуманітарних науках, відомий як «візуальний поворот». У науковий обіг термін ввів один із теоретиків зорових досліджень У. Мітчелл. Він визначив візуальну реальність (включно з автоматизмом візуального сприйняття в повсякденному житті) як культурний конструкт, який необхідно «читати» та інтерпретувати, як письмовий текст [5]. Відправною точкою візуального повороту вважається колективна праця «Бачення та візуальність» за редакцією Х. Фостера [9]. Автори книги — відомі літературознавці, історики мистецтва та літератури, культурологи, філософи — пропонують різноманітні підходи до аналізу візуальних джерел, підкреслюючи тим самим міждисциплінарний статус візуальних досліджень. Поштовхом для візуального повороту послужили численні теоретичні та методологічні передумови. Найбільш повно та узагальнено вони викладені в статті А. Соколова [11, с. 10-24]. Автори виділяють три групи передумов. Щодо першого пункту, він зазначив передумови соціального характеру, які пов'язані зі змінами історичного статусу сучасного суспільства. Ці зрушення найбільш чітко відображаються в намірах західної історіографії стерти межі між професійною історією та історією для широкої аудиторії. Інтерес останніх до історичних знань зростає, особливо завдяки більш активному використанню істориками візуальних матеріалів. Ці зміни, в тому числі зумовлені так званою «історизацією суспільства» (Ж. Ревель) [17], впливають на нього з 1970-х років [11, С. 11]. Друга група включає теоретичні передумови, пов’язані з постмодерністською методологією, яка пропонує нову «стратегію» роботи з візуальними джерелами та вводить в історіографію поняття дискурсу. Нові стратегії інтерпретації візуального матеріалу передбачають «читання» зображень, як письмових текстів, у відповідному дискурсивному контексті їх походження. Завдання історика – «розгадати» («розшифрувати») інформацію, що міститься в зображенні [11, с.11]. Третя група передумов пов’язана з впливом психології мистецтва на візуальні дослідження, зокрема концепції «візуального мислення» Р. Арнгейма [10]. У рамках цієї концепції будь-який акт зорового сприйняття є активним вивченням об'єкта та його зоровою оцінкою, виділенням істотних ознак, зіставленням зі слідами пам'яті та організацією в цілісний зоровий образ [11, с. 12-13].