Зразок роботи
Відпрацювання практичних занять з історії слов’ян
Тема 2. Юрій Гуца-Венелін – засновник вітчизняної болгаристики – 2 год.
1. Основні етапи життя та діяльності Ю. Гуци-Венеліна:
а) формування особистості, поява інтересу до болгарської історії та культури (1802-1825 рр.)
Юрій Іванович Гуца-Венелін – український історик, філолог, етнограф, фольклорист та медик. Один з основоположників слов'янознавства в Україні та Російській імперії. Народився 22 квітня 1802 року в с. Тибава (нині Свалявського району Закарпатської області) в сімї священника Гуци. Він закінчив Ужгородську гімназію, навчався в Ужгородській духовній семінарії, в Сатмарському. А в 1822-1823 роках, навчаючись у Львівському університеті, 19-річний юнак з головою поринув у архіви міста Львова, опрацьовуючи джерела з давньої історії слов`ян. Його виписки з тих часів завдяки старанням двоюрідного брата Івана Молнара збереглися досі. Саме на основі джерел Ю. Гуца задумує по-новому осмислити усталені положення у тогочасній історичній науці. Весною 1823 року під новим прізвищем Венелович-Венілін він разом із двоюрідним братом Іваном Молнаром вирушив спочатку в Чернівці, а потім через кордон в Кишинів. Генерал-губернатор І. Ізнов доброзичливо прийняв їх, надавши їм обом роботу Юрія Венеліна призначив учителем арифметики, а Молнара – учителем латинської мови. Протягом дворічного перебування в Кишеневі Юрій Іванович вивчав побут, звичаї болгарських колоністів, робив виписки з праць грецьких і римських істориків та середньовічних літописів, студіював вітчизняну і зарубіжну історіографію. У пошуках сприятливих умов для розгортання наукових досліджень Ю. Венелін обрав єдино правильний шлях – на Схід.
б) університетська освіта, подорож до Болгарії та її роль у науковій діяльності Ю. Венеліна (1825-1831)
Влітку 1825 році він прибув у Москву. Зустрівся із своїм земляком Іваном Орлаєм і за його порадою вступив на медичний факультет Московського університету. Паралельно він займається давньою історією слов`ян і, у 1829 році одночасно із закінченням педфаку, видав працю з історії болгарського народу “Древние и нынешние болгаре в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к Россиянам”. Своїми неординарними висновками, сміливими судженнями Ю. Венелін привернув до себе як до історика увагу відомих учених. Вони доброзичливо поставилися до нього. Першорядну роль в утвердженні в науковому світі імені молодого закарпатоукраїнця відіграв М. Погодін. Саме цей учений допоміг у виданні праці Юрія Івановича Венеліна. Про саму книгу і її автора М. Погодін у своєму щоденнику записав: “Читав Венеліна про болгар. Славна буде людина!”. Запримітивши неабиякі здібності Ю. Венеліна, редакція журналу “Московский вест ник” запросила його до роботи у відділі критики. Заслуга Ю. І. Венеліна як вченого-славіста в тому, що він обґрунтував ідею автохтон ості східного слов`янства, історію походження східнослов`янської держави – Київської Русі. Слідом за М. Ломоносовим він піддав гострій критиці норманську теорію походження давньослов’янської держави, виступив проти дворянсько – монархічної концепції, що панувала в історичній науці кінця XVIII – початку XIX ст. Це об`єктивно визначали і його противники, захисники консервативного напрямку в тогочасній історіографії. Та незважаючи на неоднозначну оцінку праці Ю. Венеліна, головне полягало в тому, що на нього було звернуто пильну увагу представників громадськості і наукових кіл. Він почав утверджуватися як вчений-історик. Із квітня 1830 року до жовтня 1831 року Ю. Венелін жив і працював не тільки в Болгарії, а й у Молдавії, Валахії.
в) життя та діяльність у 1831-1839 рр.: життєві і наукові здобутки.