Зразок роботи
ВСТУП
Римське право є основою сучасних правових систем континентального типу, зокрема цивільного права. Одним із ключових механізмів формування та еволюції римської правової системи були едикти магістратів — офіційні публічні розпорядження, які регулювали окремі аспекти правовідносин. Особливе значення мали едикти преторів, завдяки яким відбувалася адаптація римського права до нових соціальних реалій без формальної зміни законів. Вивчення магістратури та її правотворчої ролі дозволяє глибше зрозуміти механізми гнучкого правового регулювання, які зберігають свою актуальність і сьогодні. Тема є актуальною також у контексті пошуку ефективних правових форм, які забезпечують поєднання стабільності й інноваційності в праві.
Об’єктом дослідження є система римського публічного та приватного права в період Римської республіки та принципату.
Предметом дослідження виступає діяльність римських магістратів щодо видання едиктів, з особливим акцентом на преторські едикти та їхній вплив на формування та розвиток римського права.
Метою даної курсової роботи є дослідити роль римських магістратів, зокрема преторів, у формуванні та розвитку римського права шляхом видання едиктів, а також проаналізувати вплив цих едиктів на правову систему Стародавнього Риму і подальше правове мислення.
Завдання роботи:
1. Дати загальну характеристику інституту магістратури в системі римської держави.
2. Проаналізувати класифікацію магістратів та їхні функціональні повноваження.
3. Висвітлити особливу роль претора як судового магістрату.
4. Розкрити сутність едиктів магістратів та їхній юридичний зміст.
5. Детально охарактеризувати преторський едикт, його структуру і функції.
6. Визначити інші види едиктів та оцінити їхній правовий вплив.
7. Проаналізувати, яким чином едикти сприяли розвитку римського приватного права.
8. Проаналізувати значення приторських едиктів, зокрема для розвитку сучасної правової системи.
Для досягнення поставленої мети в роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, застосовано історико-правовий метод для аналізу становлення магістратури як політико- правового інституту, порівняльно-правовий метод — для зіставлення римських правових норм із сучасними правовими підходами, формально- логічний метод — для вивчення юридичного змісту едиктів, а також метод системного аналізу для оцінки ролі преторського права в загальній структурі римської правової системи.
Проблематика видів та значення едиктів римських магістрів в римському приватному праві є предметом ґрунтовного вивчення в юридичній науці. Дане питання досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Серед українських дослідників, які присвятили увагу цій темі, варто відзначити праці таких авторів, як Гладкий С.О., Бабейко Д.С., Біла К.О., Грубінко А.В., Козинець І.Г., Пророченко В.В., Поліщук М.Г., Єфіменко А., Калюжний Р.А., Вовк В.М. та Харитонов Є.О. У своїх роботах вони аналізують основні аспекти едиктів римських магістрів.
Джерельна база дослідження охоплює як першоджерела римського приватного права (зокрема, «Закони ХІІ таблиць»), так і сучасне законодавство України, зокрема норми Сімейного кодексу України. Крім того, широко використано наукову літературу, присвячену праву Стародавнього Риму, а також праці, що стосуються теоретичних і практичних аспектів сучасного сімейного права.
Наукова новизна дослідження полягає у спробі комплексного аналізу едиктів римських магістратів як особливого виду нормативного регулювання, що не лише доповнював, а в окремих випадках трансформував існуюче цивільне право. Робота також акцентує увагу на преторських едиктах як першому в історії прикладі гнучкої правової доктрини, яка стала прообразом багатьох сучасних правових інститутів.
Отримані результати можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів з історії держави і права, римського права, теорії права. Матеріали дослідження можуть також бути корисними для глибшого розуміння принципів гнучкості правової системи, що є актуальним для законодавчої практики в сучасних державах.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять по три підрозділи, висновків, списку використаної літератури та додатків. Така структура дозволяє послідовно розкрити тему дослідження — від загальної характеристики магістратури до детального аналізу преторських едиктів та їхнього історичного і сучасного значення.
