Зразок роботи
Актуальність теми дослідження можна визначити декількома пунктами: по-перше, Голодомор 1932–1933 років став не лише гуманітарною катастрофою, але й великим духовним випробуванням для українського народу. У цей трагічний період релігійні спільноти відіграли важливу роль як центри підтримки та надії.
Другим важливим аспектом є систематичне пригнічення сталінським режимом релігійних спільнот. Тому роль релігійних лідерів та спільнот у часи Голодомору відображає боротьбу за збереження віри в умовах репресивного режиму. Після отримання незалежності України розпочалося активне дослідження та висвітлення подій Голодомору, включаючи його вплив на релігійне життя. Нарешті, розгляд теми через призму релігійних спільнот дозволяє з'єднати історичний, соціологічний та релігійний аналіз, що збагачує наше розуміння подій Голодомору та їх наслідків. Отже, курсова робота на дану тему є важливим внеском у вивчення історії Голодомору та ролі релігійних спільнот у цій трагедії, а також може висвітлити маловивчені аспекти цієї події.
Об'єктом дослідження є релігійні спільноти в переживанні та подоланні Голодомору 1932-1933 рр. на Уманщині.
Предметом дослідження є переживання та подолання Голодомору 1932-1933 рр. на Уманщині.
Метою курсової роботи є дослідження ролі релігійних спільнот у переживанні та подоланні Голодомору 1932-1933 рр. на Уманщині, а саме вивчення впливу церковних організацій, духовенства на соціальні та психологічні аспекти трагедії.
Для виконання мети поставлені такі завдання:
1) проаналізувати правові обмеження, які діяли на діяльність релігійних організацій в Україні під час Голодомору 1932–1933 рр. Установити, як ці обмеження вплинули на функціонування релігійних спільнот та їхню роль у підтримці населення в умовах трагедії;
2) охарактеризуйте репресивну політику, яку здійснювали більшовики проти церкви та релігійних діячів під час голодомору-геноциду.
3) дослідити трагедію єврейського етносу під час Голодомору-Геноциду на Уманщині.
4) визначити роль діяльності православного духовенства на Уманщині в умовах Голодомору 1932–1933 рр. Вивчити роль церковних лідерів у підтримці населення, надання духовної підтримки та організації гуманітарної допомоги.
Хронологічні рамки передбачають вивчення об’єкта дослідження у першій половині 30-х рр. ХХ ст., головну увагу концентруючи на кульмінаційних подіях Голодомору 1932–1933 рр.
Географічні межі дослідження охоплюють територію Уманщини з урахуванням адміністративно-територіального поділу 1932–1933 рр.
Аналіз попередніх досліджень і публікацій. У 2003 р. з-під пера краєзнавця Леоніда Панченка побачив світ історико краєзнавчий нарис про село Паланка Уманського району Черкаської області [20]. Тематика Голодомору 1932–1933 рр. зайняла помітне місце у згаданому виданні. Краєзнавець провів активну пошукову роботу, працював у місцевому і обласному архіві, краєзнавчому музеї і, не знайшовши офіційні списки жертв голодомору, прийшов, на основі польових власних досліджень, до констатуючого висновку про те, що «під час голодомору 1932–1933 рр. в селі померло декілька сот жителів, якщо не більше тисячі» [20, с. 64]. Також краєзнавець зазначає: «Уманщину вважають одним із регіонів, що найбільше постраждав від голодомору 1932–1933 років. Паланку, таким чином, можна віднести до категорії сіл, в яких загинула чи не найбільша кількість людей» [20, с. 58].
«Голодомор 1932–33 на Черкащині» – під такою назвою подана стаття у енциклопедичному виданні «Черкащина. Універсальна енциклопедія» краєзнавця і філолога Віктора Жадька [5]. «Голодомор 1932–33 на Черкащині – одна з найбільших трагедій в історії українського народу, пов’язана з колективізацією сільського господарства, що її планово розпочали в Україні комуністи», – таке визначення трагедії народу подає краєзнавець. У виданні подаються дані щодо жертв голодомору 1932–1933 рр. на Черкащині станом на 2008 рік. В Умані вони наступні: “Уманський район – 10340 чол.” Жертвам Голодомору 1932– 1933 рр. на Черкащині встановлено 273 пам’ятники та 583 пам’ятні знаки у 845 населених пунктах, які взяті на державний облік [5, с. 208].
Аналіз обмежень діяльності релігійних організацій в Україні в умовах Голодомору 1932–1933 рр. роглядає в своїй статті О. М. Ігнатуша та Т. С. Грузова [6] головну увагу автори зосереджують на правовому обмеженні діяльності релігійних організацій в УСРР, що було виявом державної антирелігійної політики та характеризують становище духівництва всіх конфесій і ступенів ієрархії та методи тиску на них.
Методологічні та теоретичні засади дослідження ґрунтуються на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, функціональності, термінологічності. Складність і багатогранність теми передбачає реалізацію зазначених принципів шляхом використання комплексу загальнонаукових та спеціально історичних методів наукового пізнання.
