Зразок роботи
Вступ
У минулому кожного народу Європи був так званий “героїчний період” – час численних війн, руйнувань, нелюдської жорстокості, коли була загроза самому існуванню того чи іншого народу, і водночас – епоха численних прикладів патріотизму, героїзму, людської мужності, надзвичайної чесності та людяності. Такі періоди були в історії України (Хмельниччина), Польщі (події пов’язані з повстанням Т. Костюшко і наполеонівськими війнами), тощо. Для Чехії таким періодом став період реформаційного руху і, зокрема, гуситські війни (1419 – 1437 рр.). Завдяки яким чеський народ розпочав, на думку багатьох дослідників, своє перетворення на модерну націю. Проблема перебігу гуситських воєн на чеських землях на сьогоднішній день є доволі актуальною, оскільки на сучасному етапі в української історіографії з’явилися нові можливості та прагнення до нових підходів у вивченні та переосмисленні проблем історичного минулого слов’янських народів, переоцінки місця і ролі особистості та нації в історії.
Мета курсової роботи полягає у створенні важливої концепції явища гуситських воєн у Чехії на основі детального вивчення джерел та історіографії, визначення їх місця та ролі в історії чеського народу.
Об’єктом даного дослідження є гуситські війни.
Предметом дослідження виступають воєнні дії, суспільні та ідеологічні процеси, що відбувалися у Чехії під час гуситських воєн., які призвели до розвитку реформаційного руху, а також ідеологія гусизму.
Виходячи з поставленої мети, об’єкта і предмета дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
1) вивчити історіографію досліджуваної теми;
2) вивчити соціально – економічні і політичні передумови розгортання гуситських воєн у Чехії, причини конфлікту чеського суспільства;
3) прослідкувати перебіг гуситських воєн в Чехії і Хрестових походів проти гуситів, оцінити внесок відомих постатей в розвиток гуситського руху та чеського суспільства та в цілому;
4) дослідити причини поразки гуситів та наслідки гуситських воєн для чеського народу та Європи взагалі, їх значення;
Географічні рамки роботи займають не лише територію сучасної Чехії, але і землі Словаччини, Німеччини та Польщі, на які гусизм мав значний вплив, швейцарське місто Констанцу, в якому відбувався церковний собор і суд над Яном Гусом, де власне і були сформульовані й зафіксовані основні релігійні, політичні та соціально-економічні ідеали гуситських воєн.
Хронологічні рамки роботи охоплюють кінець XIV ст. – 1437 р. Нижня межа дослідження зумовлена виникненням соціально-економічних передумов розгортання гуситських війн, а верхня – 1437 р. – їх закінченням.
Методологічною підставою для написання курсової роботи виступили принципи історизму та об’єктивізму, які дозволили з’ясувати передумови та причини гуситських війн в Чехії. Методи аналізу та синтезу допомогли у вивченні соціально-економічних передумов гусизму та ролі особистості Яна Гуса, Яна Жижки, Прокопія Великого та ін. у середньовічній історії чеського народу.
Історіографія проблеми. Гуситський рух у Чехії в кінці XIV – на початку XV ст. був центральною проблемою чеської історіографії так само, як в українській історичній науці найважливішу нішу займали питання епохи Хмельниччини. Таку ситуацію зумовлювало те, що події гуситських війн стали переломним етапом в історії чеського народу, засвідчили його національну та релігійну самобутність, схильність до самостійного державотворення.
Втрата чеськими землями незалежності, входження їх до імперії Габсбургів привело до часткової втрати народної пам’яті про події пов’язані з постаттю Яна Гуса і його послідовниками. Відновлення інтересу до цієї проблеми проявилося вже в кінці XVIII - на початку ХІХ ст. і стало важливою складовою чеського національного відродження, яке завершилося у 1918 р. здобуттям незалежності.
Особливе місце в історії вивчення гуситського руху мають праці чеського історика, професора Празького університету Ф. Палацького, адже саме він став засновником сучасної гуситології, ототожнюючи гусизм з явищами Реформації. Основним його історичним твором є “Історія чеського народу”, третій том якої повністю присвячений дослідженню гуситського періоду. До виходу цієї праці в 1848 р. головним джерелом знань про гусизм була “Чеська хроніка” Гаєка з Любичан. Ф. Палацький зокрема вважав, що виступ Яна Гуса був передусім виступом проти сліпої повинності церковному авторитету, який був в основі римського католицизму, та на захист духовної волі, за повернення до духовних ідеалів перших християн. Розкол у середовищі гуситів Ф. Палацький пояснював релігійними і політичними розбіжностями серед учнів Яна Гуса. Для нього істинним рухом були таборити – звичайне трудове населення міст, селяни і всі демократичні елементи, які користувалися в суспільному житті власним розумом і особистою свободою. Історик вважав, що саме Табор успадкував від Гуса дух релігійної свободи.
Погляди Ф. Палацького були піддані ревізії ще одним науковцем Йозефом Пекаржем в 1904 р. Він в книзі “Жижка і його час” намагався заперечити “міф про гуситський Табор”.
В перші повоєнні роки в Чехії продовжувалися поширюватися погляди Ф. Палацького. Їх піддав певним видозмінам Томаш Масарик.
З критикою ідей Т. Масарика та Й. Пекаржа виступив Ян Славік в своїй праці “Гуситська революція”. Для нього гуситський рух був боротьбою за соціальні реформи і виражав інтереси малозаможніх верств населення..
Одним з найбільш ґрунтовних досліджень гусизму чеськими істориками є праця Й. Мацека. Хоча дана робота написана з марксистських позицій, в ній міститься детальний огляд джерел, подається характеристика не лише верств та станів, але й особистостей, які визначали напрями розвитку гуситського руху.
Гусизм вивчали не лише чеські, але й німецькі історики. Праці останніх стали своєрідною відповіддю на патріотичні твори чехів – апологетів гусизму.
Першим дослідженням з цієї серії стала стаття “Гус, Ієронім і Якоубек” Йозефа Хельферта.
Зовсім по іншому історію гуситського руху оцінювали прихильники лібералізму, німецькі протестантські історики. Серед них провідну роль відігравав відомий проповідник А. Неандер. Він у своїй багатотомній праці “Загальна історія християнської релігії і церкви” оцінив гусизм як вираження ідей Реформації у боротьбі з догмами католицизму. Виключно релігійні причини появи гуситської ідеології виводили й послідовники А. Неандера – Ф. Берінгер та Л. Круммель. Вони в поглядах Яна Гуса вбачали вплив вільнодумства “слов’янських апостолів Кирила і Мефодія”. Ці науковці ототожнювали Гуса з Лютером.
Значний внесок в розвиток історичного осмислення гуситського та реформаційного рухів у Чехії зробив німецький вчений Ф. Бецольд. Він по новому спробував підійти до проблеми гусизму в цілому, що згодом дозволило більш глибоко зрозуміти його суть, розкрити недостатність його лише як виключно національне явище та висвітлити ряд суттєвих особливостей соціально – економічного розвитку передгуситської та гуситської Чехії. Згодом дослідження іншого німецького історика Г. Хаупта змусило переглянути застарілі погляди на цей рух та його міжнародне значення в цілому.
Ще один напрям історіографії – католицький, тільки на сучасному етапі розвитку почав визнавати полярність поглядів на поставлену проблему. Слід зазначити, що для сучасної католицької історіографії характерною є відмова істориків від традиційних уявлень про Гуса як єретика, які були притаманні офіційному католицизму.
Магістр