ДАВНЬОРУСЬКІ ШОЛОМИ З МАСКАМИ. ЛИЧИНИ КІН. ХІІ-ХІV СТ.» (ID:133416)

Закриті шоломи. Умови бойових реалій – протистояння атакам степової кінноти під густим градом стріл на Сході і Півдні, тактика таранних лицарських зіткнень на Заході – постійно змушували шукати відповідні форми обладунку, як воїнів, так і зброярів,зокрема йдеться про повний захист голови і обличчя. Найбільш рання поява на Русі наголов’їв з круговою кольчужної барміцею (елементу шолома у вигляді кольчужної сітки), підвішених до вінця шолома, а спереду пришнурованих до нижнього краю сталевої напівмаски, можна припускати не пізніше Х ст. на шоломах скандинавського типу (рис.1). Це підтверджується знахідкою в Києві фрагмента напівмаски, дуже схожою на напівмаску шолома з Гьєрмундбю. Вказані шоломи можна ідентифікувати більш ранніми зразками «Вендельского періоду» (рис.2). Можна припустити, що такі шоломи могли бути занесені на Русь загоном наступних до Царгорода вікінгів або служилими варязької дружини. Проте, найімовірніше, що у більшості таких шоломів кольчужна барміца підвішувалася донапівмаскичи ж її взагалі не було, і нижня частина обличчя лишалася відкритою. З появою та розвитком постійного військового служивого контингенту – кінних княжих і боярських дружинудільного періоду – фіксуються точніші свідчення використання закритих бойових наголов'їв, а саме з ХІІ ст. У цей період вони входять в близький бойовий контакт із ордами степових сусідів: половців та торків. У Київському літописі 1151 р. зустрічається цікава згідка, коли воїни київського князя Ізяслава Мстиславича, не впізнавши його, пораненого, під закритим шоломом і прийнявши за ворожого командира, стали наносити йому удари мечем, розрубавши шолом «до чола».