Зразок роботи
Вступ
Одним з найбільш значущих періодів в історії Росії, що чинив вагомий вплив на формування подальшого шляху розвитку російської держави, є час правління Петра Першого. Петро Великий – одна з найяскравіших особистостей в Європі початку сучасної історії. За роки його правління Росія, вирвавшись з напівазійської відсталості, почала серйозно впливати на політичне життя західного світу.
За Петра I Росія вперше відчула себе периферією Європи і поставила собі за мету стати рівноправною європейською державою. На європейський «виклик» Петро прагнув дати європейську «відповідь». Вся Європа того часу спостерігала і дивувалася тому, як ця держава вийшла на новий рівень державництва, реалізувавши ряд вагомих реформ та чинивши неабиякий вплив на міжнародну спільноту.
Відмінною рисою зовнішньої політики Росії в першій чверті XVIII сторіччя була її висока активність. Майже безперервні війни, які велися Петром, були спрямовані на вирішення основного загальнонаціонального завдання – здобуття Росією виходу до моря. Без вирішення цього завдання неможливо було подолати техніко-економічну відсталість країни і усунути політичну таекономічну блокаду з боку західноєвропейських держав і Туреччини. Петро прагнув зміцнити міжнародне становище держави, підвищити його роль у міжнародних відносинах. Це був час Європейської експансії, захоплення нових територій.
У ситуації, що склалася, Росія повинна була або стати залежною державою, або, подолавши відставання, вийти в категорію Великих Держав. Саме для цього Росії потрібен був вихід до морів, бо по-суті країна була відрізана і від північних і від південних морських шляхів до Європи: вихід у Балтику замикала Швеція, Азовське і Чорне моря тримали турки.
Актуальність теми курсової роботи зумовлена тим, що епоха Петра І важлива для вивчення як така, що ознаменувалася вагомими здосягненнями на внутрішньо- та зовнішньополітичній арені. Цар зумів накопичити і реалізувати досвід західноєвропейських держав у державному будівництві і вивести свою країну з багатолітньої смути. Приклад діяльності цього державця і досі повинен надихати лідерів країн світу, які хочуть досягти якнайкращих результатів у своїй діяльності.
Історіографія та джерела. Діяльність Петра досі не має в нашому суспільстві однієї твердо встановленої оцінки. На ініціативи Петра дивилися по-різному його сучасники, дивимося по-різному і ми. Одні намагалися пояснити собі значення реформ для подальшого життя, інші займалися питанням про відношення цих реформ до явищ попередньої епохи, треті судили особистість Петра з моральної точки зору.
Петро І став предметом наукового вивчення ще за життя, але історіографія XVIII в. Величезна і неможливо досліджувати всі роботи.
Сучасники Петра вважали його причиною і двигуном тієї новизни, яку вносили в життя його реформи. Але не все, що було в Росії після Петра, було добре. Не всім, принаймні, залишалися задоволені мислячі люди XVIII ст. Вони бачили, що засвоєння західноєвропейської освіченості, розпочате при Петрові, перетворювалося часто в просте перейменування культурної зовнішності. Разом з тим розвиток історичних знань дозволяє людям XVIII ст. озирнутися назад, на допетрівський час.
У другій половині XVIII ст. зароджується наукова історія Росії. Але для істориків того часу петровська епоха залишалася поза полем зору. Першу наукову оцінку досліджуваної нами теми дав Карамзін . На його думку, Петро І знущався над російською породою і різко ламав старий побут. На думку Карамзіна можна було обійтися і без цього.
Ключевський В. О. з гіркотою описує початок війни, сильно засуджуючи союзників і саму непідготовленість російської армії. Показує скутість російської армії після Нарви, аж до Полтавської перемоги .
С. М. Соловйов вважав, що Петром було встановлено державний порядок. Що він вивів Росію на новий шлях розвитку. На думку Соловйова, в XVII ст. російська держава дійшла до повної неспроможності, яку могли подолати лише різкі реформи .
Радянські історики вивчали цей період в трьох напрямках: 1 – вивчення окремих аспектів життя країни за царювання Петра І, 2 – загальна характеристика періоду, 3 – аналіз і огляд джерел.
Н. Н. Молчанов в своїй праці «Дипломатія Петра Першого», дуже яскраво описує політичні та дипломатичні сторони політики царя, дипломатію послів в Туреччині та у країнах союзниках .
Дуже розгорнуто описує зовнішньополітичну діяльність царя Павленко Н. І. Його праці побудовані на основі використання документів, першоджерел . Цінною для нашого дослідження також стали праці Тарлє Е.
В. І. Буганов досить повно описує оточення Петра, в його роботі «Петро Великий і його час» використовується велика кількість документів, цитат, і джерел. На думку Буганова, Петро долучив Росію в ранг європейських держав .
Із сучасних вітчизняних істориків можна виділити Павленко Н. І., чия праця – «Таємниці Петровської епохи» дають відомості про російсько- турецькі відносини періоду північної війни .
Артамонов В. А. подає у своїй праці цінні джерела про облогу Полтави – його робота цікава ще й тим, що він використовував шведські джерела .
При написанні курсової роботи використані праці авторів минулого і сучасного часу: «Час петровських реформ» Анісімова Є.В. , «Зовнішня політика Росії епохи Петра I» Бобильова В.С., «Реформи Петра Великого» Баггер Х., «Армія Петра Великого – Європейський аналог або вітчизняна самобутність» Кутіщева А.В. і видання для внз «Всесвітня історія» під ред. Поляка Г.Б. і Маркової О.М.
До моменту воцаріння Петра I, в Росії була налагоджена досить хороша канцелярія, з величезною кількістю писарів, при цареві перебували писарі, які фіксували різні події або інформацію про той чи інший факт.
Одним з таких джерел є щоденник датського посла при російському дворі – Юст Юля, який протягом дворічного перебування в Росії вів щоденник, на основі якого пізніше було складено «Записки» . Дане джерело описує 1709-1711 рр. Посол залишив нам характеристику діяльності царя і його оточення, стану боярства в період війни, ставлення правлячих верхів країни до перемоги під Полтавою і т. ін.
«Маніфест Петра I про виклик іноземців до Росії і про дарування їм свободи віросповідання» – це джерело дає нам короткий опис причин запрошення іноземців до Росії, він визначав принципи, на основі яких, на службу в Росію запрошувалися іноземці, він передбачав для них різні пільги і права .
Наступне важливе джерело – «Ґрунтовна реляція» про Полтавську битву 28 червня 1709 року – це джерело є важливим у вивченні Полтавської битви. У документі описується розташування військ шведів і росіян, географічне розташування редутів, командування військами шведів і росіян, кількість трофеїв, полонених, а також втрат з обох сторін .
«Артикул військовий (1715 р.) Петра I» – це кодекс права, що містить головним чином норми кримінального права, а також суто військові правила. З даного документа можна отримати відомості про військо, сформоване царем .
«З військового статуту сухопутного 1716 р.» – цей статут дає нам відомості про обов'язки солдатів і офіцерів при взятті міста, фортеці, про поведінку з полоненими .
«Реляція про морської баталії… Гангутської битви 1714 р.» – джерело з якого ми дізнаємося рік і день битви, кількість кораблів з обох сторін, командувачів і адміралів, втрати і результати битви .
Основним джерелом з вивчення Ніштадського мирного договору є документ – «Ніштадський мирний договір, 30 серпня 1721 р.». Дане джерело передає нам відомості про основні результати війни, землі передані Росії, кількість виплат . Також у дослідженні була використана Хрестоматія з історії міжнародних відносин, в якій міститься багато статей, присвячених зовнішній політиці Петра Першого.
Мета роботи – вивчити основні напрямки зовнішньої політики Росії при Петрі Першому.
У відповідності з поставленою метою були сформульовані завдання роботи:
• вивчити основні напрямки зовнішньої політики Росії при Петрі Першому;
• проаналізувати хід та наслідки Азовських походів Петра І;
• визначити мету створення Великого посольства та узагальнити результати його діяльності;
• дослідити вплив Північної війни на міжнародне становище Російської держави.
Структура: робота складається з вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
У вступі обгрунтовано актуальність теми курсової роботи, охарактеризовано праці, що стали основою для дослідження, поставлена мета та визначені завдання дослідження.
Магістр