Ла Руа Ладюри Э. Монтаию, окситанская деревня (аналіз роботи) (ID:148749)

Еммануель Ле Руа Ладюрі належить до тертього покоління школи «Анналів» та лідерів такого історіографічного напряму в історіографії як культурна антропологія. У своїх наукових дослідженням Ладюрі виступає як сторонник «застиглої» або нерухомої історії. Ле Руа Людюрі у своїй роботі прагне реалізувати постулати «тотальної історії» і об᾿єднати історичне дослідження з історичною демографією і географією, вивчення економіки і соціальних відносин – з аналізом ментальностей, не ухиляючись від розгляду великих подій того періоду, таких як Реформація, гугенотські війни, селянськіповстання. Так ми можемо спостерігати у дослідженні поєднання мікроісторичного та системного підходів, не оминаючи увагою кількісні методи. «Почавши зі складання гектарів і кадастрових явищ, я завершив тим, що зміг спостерігати діяльність, боротьбу і думки самих людей. Адже економічна і заснована на розрахунку історія, наскільки б точною і вичерпною вона не була, сама по собі не могла мене повністю задовольнити. Адже вона дає лише грубу, хоча й необхідну основу. Я переконався в тому, що мальтузіанські перепони на шляху розвитку (економіки і населення) були не тільки матерільної властивості. Я відчув наявність великою перепони у вигляді ментальних установок і почав підозрювати про існування невидимих кордонів духовного порядку, що найбільш важко вловимих. Мало-помалу я навчився виявляти ці перепони в хроніці безнадійних селянських повстань і в кривавій селянській релігійності. Користуючись усіма доступними мені засобами аналізу, я спромігся на дослідження тотальної історії у рамках одного людського суспільства» [1, с. 180].