Зразок роботи
РОЗДІЛ І.
ІСТОРИЧНА ХРОНОЛОГІЯ
Доводиться, що витоки різдвяної обрядовості Лемківщини закладені у площині духовності народу, його культурній основі. На численних прикладах показується тяглість духовної традиції від прадавніх часів до наших днів.
Висвітлення окресленої проблематики вимагає володіння своєрідним концептуальним синтезом одразу кількох академічних методів і напрямків в етнографії — порівняльно-історичного, типологічного, генетичного, естетичного, соціологічного тощо. Дослідницький метод базуємо на застосуванні комплексного міждисциплінарного підходу, що включає сучасні напрацювання багатьох суміжних
Корені передріздвяної обрядовості Лемківщини, як і у всіх древніх слов’янських народів, слід шукати у їх світогляді, насамперед – язичництві, згодом вже – у християнстві. Географічне розташування Лемківщини та її тривавала відокремленість від решти українських земель сприяли збереженню традиційної культури, яка, законсервувавшись, дійшла до середини ХХ століття майже у первозданному вигляді.
Життя первісної людини було суцільною боротьбою за виживання, особливо зі звіриною та природними стихіями. Із цією боротьбою вироблявся її світогляд та її культ. Часто люди просто намагалися відігнати чи відлякати ворожі сили. Іноді просили їх про благополуччя, виліквування івід хвороби чи створення сприятливих умов для врожаю. Язичники поклонялися зображенням бога сонця Святовида, бога вогню, блискавки та грому Перуна, популярним був культ богині щастя, краси і кохання Лади.
Наші пращури жили великим річним кругообігом, замкненим стилем життя. Відомо, що новорічні обрядодії язичників пов’язувалися із зимовим сонце-воротом. В їх основі лежали уявлення про розгорання сонця і оживання природи — умова добробуту древнього землероба. І не даремно в народних календарях січень значився знаком сонця [13, с. 67]. Звідси, на думку вчених, зимовий цикл характеризувався як визначальний період на цілий прийдешній рік, що притаманно для слов’янських народів.
Один із елементів, який увійшов у передріздвяну обрядовість лемків, через віки з язичницьких часів дійшов до наших днів. Йдеться про магію уподібнення, пов’язану із урожаєм збіжжя. Учені встановили, що західнослов’янське плем’я руян на післяжнивному святі Святовида проводили такий ритуал. Після закінчення обрядодій, які виконував жрець, перед ним ставили солодкий круглий пиріг висотою в людський зріст. Жрець запитував у людей, чи бачать вони його. Коли люди хором відповідали, що не бачать, він бажав, аби у наступному році його за пирогом зовсім не було видно [12, с. 46]. Аналогічні магічні дії із хлібом у передріздвяній містерії, які б мали спричинитися до великого урожаю збіжжя у наступному році, зафіксовано майже на усій території Лемківщини. На стіл накладали гори хліба, за ті хліби ховався господар дому і питав, чи його видно. Коли сім’я відповідала, що не видно, то він виголошував замовляння, щоб і в наступному році його не було видно з високого і буйного збіжжя.
Витоками передріздвяної обрядовості Лемківщини є та висока духовність і релігійність, яка сягає часів наших пращурів, коли Карпати були одним із головних дохристиянських сакральних центрів. Згодом та висока духовність панувала в Київській Русі, складовою частиною якої і був лемківський край. Лемки, незважаючи на різноманітні впливи іноетнічних сусідів, зберегли свою автентичність і примножили українську обрядову сферу своїх предків. Давні вірування автохтонів, які заселяли Карпати, мали багату культурну основу, яка дійшла до нас у фольклорному, хоча дещо зміненому вигляді, однак зберегла первісну сутність — величання небесних світил та сил природи, які безпосередньо впливали на життя людини. З язичницьких часів дійшли до нас і деякі елементи магії слова та дії (які вплелись в передріздвяну обрядовість), і тепер поширені по всій Лемківщині. Пов’язані вони з урожаєм збіжжя — накладання на стіл на Ведення гори хлібів, з-за якої не видно господаря, з різноманітними повір’ями та ворожіннями задля забезпечення доброго здоров’я, щасливої долі, достатку в господарстві тощо.
Тому найперше, що впливало на формування передріздвяної обрядовості лемків — це духовна основа народу, витоки якої сягають язичницьких часів. Наступним було християнське вчення, запроваджене на Лемківщині Кирилом та Мефодієм внаслідок хрещення Великоморавської держави римським німецьким духовенством, а більше як через 100 років — князем Володимиром, хрестителем Київської Русі.
Крім того, проаналізувавши витоки передріздвяної обрядовості Лемківщини, можемо говорити про, по-перше:тяглість духовної традиції від прадавніх часів до наших днів; по-друге: єдність праукраїнських традицій; по-третє: поширення культурних традицій сере інших слов’янських народів, усього християнського світу. Звичаї та обряди, що отримали своєрідне віддзеркалення у передріздвяній обрядовості Лемківщини, становлять один із найважливіших компонентів світоглядного комплексу українців.
Магістр