Документи судової реформи 1864 року як джерело вивчення історії судочинства Російської імперії 2 пол. 19 ст. (ID:164784)

Розділ I Історична проблематика та джерельна база дослідження І. В. Гессен в праці «Судова реформа» надає свою оцінку цьому явищу суспільно-політичного життя, розділяючи його на періоди, та висвітлює усі наявні аспекти реформи. Він детально проаналізував особливості дореформеного суду в Росії, з огляду на вади останнього наголосив на потребі судових перетворень. Він, як представник свого часу та соціальної верстви, зрозуміло, не без урахувань імперських інтересів запропонував аналіз можливих змін у суспільних настроях в зв’язку із запровадженням судової реформи. Загалом реформу він оцінював позитивно, проте післяреформені закони різко осуджував. Г.О. Джаншиєв збагатив знання по судовиробництву завдяки роботі, присвяченій 25-річчю нового суду та «плюсам» і «мінусам» цієї державної установи. Робота розділена на 17 розділів, кожен з яких розповідає про нові процесуальні правила, суд присяжних тощо. Робота включає в себе новели, присвчені юрисдикції та гласності. В свою чергу кадрові питання, які постали в Російській імперії стали об’єктом дослідження М. О. Філіпова. Висновок, який був здійснений автором: саме відсутність належної кількості кваліфікованих працівників суду значним чином впливала на якісну роботу судової системи. На другому етапі, з початком десталінізації, науковці почали звертатися до питань запровадження судової реформи. Суд, введений реформою 1864 року, розглядався ними як реалізація ідеалів у сфері правосуддя, його діяльність оцінювалася як високо результативна. На їх думку, урядова політика 70-80-х років XIX століття суперечила духу і принципам судових статутів 1864 року. Слід відзначити вплив марксистсько-ленінської ідеології на трактування судової системи в цей період. Роботи М. Г. Віленського ілюструють період підготовки до реформи, а також її впровадження в межах імперії; показують перехід контрреформи. Автор критикував дореформений суд, а також самодержавство як перепону до якісного функціонування суду після 1864 року. М. Г. Коротких вважав, що період 60-70 рр. ХІХ ст.. для Російської імперії був переломним моментом. У своїй праці він висловлює думку, що судова реформа стала прогресивним явищем, оскільки вже після скасування кріпосного права виникла необхідність наступних перетворень в імперії, котрі повинні були стати своєрідним етапом до лібералізації суспільного життя. Дослідник С. М. Казанцев крізь призму свого світогляду у роботах «Роль прокурора в общественном судебном процессе России» та «Суд присяжных в России» прагне піднести тему адвокатури та підкреслити важливість нововведень. Він вважає, що суд присяжних – це крок вперед до забезпечення захисту прав людини, а професійні адвокати – гарантія цього захисту. О.П. Чебишев-Дмитрієв в 1862-1864 роках приймав участь в роботі законодавчих комісій по судовій роботі. Він навіть видавав деякий час журнал «Судовий вісник», це свідчить про його компетентність в судових питаннях. В своїй праці він розглянув перш за все питання судовиробництва, оскільки сам був спеціалістом в карній справі. Проте вклад дослідника в досліджуване питання є неоціненним.