М.М.Сперанський: персональна історія (ID:164792)

РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерельна база та методологія Джерела, що характеризують державну діяльність М.М.Сперанського, слід поділити на дві групи. Першу групу джерел за видовою класифікацією формують документальні джерела, котрі включають законодавчі та приватні акти, зокрема проекти, укази, записки тощо. Друга група джерел за видовою класифікацією формується з наративних джерел, до яких входять ego-матеріали, періодична преса, записки іноземців тощо. Вагомим джерелом є автобіографія, спогади М.М.Сперанського [36], листування. Окремі роботи та листи публікувалися в різних виданнях, зокрема - «В пам'ять графа М. М. Сперанського 1772-1872» [11]. Цінні матеріали про нього містяться в значній кількості в журналах «Русская старина», «Российский архив», «Вестник Европы», «Исторический вестник» тощо. До систематичної публікації праць М. М. Сперанського було вирішено приступити тільки в 1916 році. 30 березня 1916 року секція російського історичного товариства при Петербурзькому університеті приступає до цієї роботи. Після жовтня 1917 року М. М. Сперанський виявився не потрібен з ідеологічних міркувань і про нього забули. І тільки в 1955 р. з'явилася робота С. Н. Валка «Законодавчі проекти М. М. Сперанського» в «Історичних записках». Потім був підготовлений і опублікований збірник ленінградського відділення Інституту історії «Сперанський М. М. Проекти і записки» [51]. Збірник охопив лише невелику частину величезної спадщини М. М. Сперанського. Велика частина спадщини державного діяча поки не розроблена. Значний матеріал, що дозволяє розширити уявлення про практичну діяльність М. М. Сперанського, його погляди і проекти міститься в матеріалах фондів установ, в яких працював М.М. Сперанський.