Зовнішня політика Івана Мазепи (ID:167239)

ВСТУП Актуальність теми дослідження: В історії України особливе місце належить гетьману Іванові Мазепі 1687- 1709 рр.. Державний діяч і політик найвищого гатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, вболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю. Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Односторонній погляд в оцінці цієї непересічної історичної постаті був створений Росією і грунтувався, переважно, на офіційних царських документах, упереджених спогадах та замовних історичних дослідженнях. Таким поверховим тенденційним шляхом пішла російська, а потім і радянська історіографія та література. Радянська історіографія та коментарі до фольклорних і літературних творів відвели Мазепі місце в ряду антигероїв та зрадників. Ця однозначна оцінка виключала будь-який інший підхід до висвітлення теми. Позиція М.Драгоманова та інших дослідників, що трактували постать гетьмана з обєктивних наукових позицій, не стільки заперечувалась, скільки замовчувалась. Наш час з усією гостротою висуває завдання нового осмислення історичного минулого українського народу. Вивчення цієї проблеми набуває особливої актуальності у зв'язку із загальним переосмисленням діяльності гетьмана, поверненням до наукового обігу замовчуваних раніше тем. Все це свідчить про актуальність теми дипломної роботи. Об'єктом дослідження: є суспільно-політичні, соціально-економічні та духовні процеси в Україні наприкінці XVII- на початку XX ст. Предметом дослідження: є зовнішня політика Івана Мазепи. Хронологічні рамки дослідження: охоплюють період від народження Івана Мазепи 1687р. до сучасності. Мета: дослідження зовнішньої політики Івана Мазепи. Наукові завдання: 1. Визначити та дослідити як історики різних часів характеризували основні напрямки, форми та методи діяльності І.Мазепи . 2. Проаналізувати наукову літературу в якій розкривається І.Мазепа як політик. - дослідити історичну літературу в якій освітлюється біографія І.Мазепи та становлення духовних ідеалів гетьмана. - показати вплив політики Івана Мазепи на духовне життя. 3. Вивчити коло історичних джерел в яких освітлюються напрямки зовнішньої політики І.Мазепи. - з’ясувати позиції гетьмана у відносинах з Кримським ханством та Туреччиною; - визначити місце України в Північній війні; - проаналізувати кризу українсько-московських відносин та причини й наслідки переорієнтації Івана Мазепи на Швецію; 4. Зробити висновки по темі зовнішня політика І.Мазепи . Методи дослідження: грунтуються на основі принципів історизму та обєктивності. При написані дипломної роботи використовувались як загальнонаукові методи: логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, статистичний, так і спеціальні: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, емпіричний, толерантності. Практичне значення роботи полягає в розумінні складних державотворчих процесів гетьманської доби та вмінні застосовувати набуті знання в подальшому вивченні на уроках історії та суспільних дисциплін політичних процесів сучасної незалежної України. Структура та обсяг виконаної роботи: робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що нараховує 42 найменування. Робота викладена на 59 сторінках друкованого тексту. РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ Історіографію гетьманування І. Мазепи, грунтуючись на традиційних уявленнях, умовно можна розділити на чотири періоди: дворянсько-ліберальний XVIII ст.; буржуазно- демократичний XIX - початок XX ст.; радянсько-догматичний 1917-1991 рр.; сучасний 1991-2007 рр.. До першого періоду відносяться козацькі літописи Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка. Особливу наукову цінність має літопис С.Величка, в якому розглянуто історію виникнення Козацької держави за гетьманування Б. Хмельницького, її долю за його наступників, зокрема й І.Мазепи. Власне все, що історикам відомо про родовід Мазепи, його юність, навчання, вони завдячують С. Величку. Цінність його літопису ще й у тому, що пропонований виклад подій спирається на - універсали, листи Мазепи, інші документи. Подано Коломацькі статті, що їх написали московські державники, а Мазепа підписав, отримавши булаву в 1687 р. В оцінці Івана Мазепи, як політика і людини С. Величко виявив суб’єктивізм, приписавши гетьману безпринципність, підступність і аморальність. [1. c. 8] . До першого періоду відносяться також окремі наукові розвідки істориків пізнішого часу, зокрема чотиритомна праця “Історія Малоросії” Д.Бантиша Каменського 1822 р. Спираючись на документальну базу, автор розкрив політичний портрет І. Мазепи, його характерні риси: мужність, що поєднувалася з розумом і освітою, піклування про підлеглих. І тут же поспішав додати: людина із злобою у серці, улесливістю на устах, став автором брехливого доносу на свого благодійника, тобто гетьмана І.Самойловича. Характеризуючи військово-політичну діяльність гетьмана, історик стверджував, що він відволікав військову силу назовні, аби в мирних умовах вона не була повернута проти нього самого. Славолюбний і цією якістю перевершив гетьмана П. Дорошенка. Варто все ж віддати належне Д.Бантиш-Каменському, який робив акцент на позитивних якостях Мазепи.