Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Реформація – один із базових етапів у розвитку європейської цивілізації, який тривав протягом XVI–XVII ст. і був спричинений передувавшою кризою середньовічного світу. Загальновживаний термін для позначення цього періоду історії – ранній новий час – відображає виключний досвід, який надала епоха для суспільного розвитку, започаткувавши кардинальні політичні та соціально-економічні трансформації, що зумовили еволюцію органів публічної влади, формування європейської капіталістичної системи, зміни у соціальному складі населення. У геополітичному вимірі Реформація порушила питання про шляхи консолідації європейських країн, ставши чинником формування європейської спільноти.
В наш час ідеї Реформації знаходять нові тлумачення в контексті спільного взаємообумовленого розвитку глобальних трансформацій та національних культур. Рецепція Польською Республікою, Білорусією, Україною та країн Прибалтики культури Відродження та Реформації значною мірою змінила вектор розвитку її суспільства, заклала підвалини толерантності й плюралізму його релігійно-культурного життя. Водночас, поряд з історичними церквами, протестантизм став невід’ємною складовою національної історії та релігійної карти колишніх земель Речі Посполитої.
Дослідження специфіки засвоєння європейської Реформації та перемозі Католицької церкви у Речі Посполитій, а також особливостей їх зв’язку з суспільними процесами на колишніх землях східноєвропейської федеративної держави є актуальною історично релігієзнавчою проблемою.
Об’єкт дослідження – реформаторські рухи та католицька протидія, а предмет дослідження – виступає генезис, перебіг, особливості та занепад Реформації, при перемозі Католицької церкви та її подальшого впливу на суспільно-політичний та культурний розвиток Речі Посполитої
Метою даної роботи є дослідити загальні закономірності та особливості реформаційного руху та католицької реакції в Речі Посполитій протягом XVI ст. Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання:
– розглянути поширення реформаційних рухів в Польщі;
– проаналізувати боротьба католицтва за збереження свого ідеологічного впливу в Речі Посполитій;
– дати характеристику наслідкам перемоги католицтва для розвитку польського суспільства.
Методологічні засади є принципи історизму, систем¬ності та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел та наукової літератури.
Хронологічні рамки охоплюють період від 20-х рр. XVI і до другої половини XVII ст. – період Реформації та католицької реакції у Речі Посполитій. Вибір нижньої хронологічної межі (20-ті рр. XVІ ст.) зумовлено початком розповсюдження лютеранства серед німецького населення Речі Посполитої, верхньої (друга половина XVII ст.) – остаточної перемоги Католицької церкви.
Територіальні межі дослідження стосуються території Речі Посполитої під час реформаційних рухів та дій католицької реакції у XVI ст., що включає польські, литовські, білоруські та українські землі.
Джерельною базою курсової роботи є опубліковані видання збірки джерел, які дають змогу більш глибше розкрити дану проблему та зрозуміти особливості реформаційних і контрреформаційних рухів у Польській державі. Особливо слід відмітити “ Источники по истории Польши. До конца XVIII в.” та “ Хрестоматия по истории южных и западных славян”, в яких детально описується реалії епохи Реформації та Контрреформації.
Історіографія по даній проблематиці представлена колом наукових статей і монографічних видань. Основні дослідження, можна поділити за розділами. Щодо першого розділу, де розглядається поширення реформаційних рухів у Польщі слід відзначити праці С. Черкасова “Генезис реформаційного руху в Польсько-Литовській державі XVI ст.”, “Історичні трансформацій феномена релігійної ідентичності у польсько-литовському реформаційному русі XVI-XVII ст.”, А. Колодного “Особливості поширення реформаційних ідей у Польщі” та Т. Шевченка “Протестантизм у Східній Європі: Польща – Литва – Русь”. У другому розділі розглядається боротьба католицтва за свій ідеологічний вплив у польському суспльстві. Слід відзначити праці Л. Тимошенка “Религиозные конфликты в Речи Посполитой в конце XVI – первой трети XVII в.” та М. Дмитрієва “Реформационные движения в восточно-славянских землях Речи Посполитой во второй половине ХVI – первой половине XVII вв.”. У третьому розділі прослідковуюється наслідки перемоги католицтва для розвитку польського суспільства. Досить цікаві оцінки вказаного періоду дають дослідники Ф. Дворнік “Слов’яни в європейській історії та цивілізації”, К. Ліванцева “Реформация в Польше” та Н. Яковенко “Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст.”
Наукова новизна курсової роботи визначається у комплексному досліджені реформаційних рухів та перемоги Католицької церкви в Речі Посполитій протягом XVI ст.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його фактологічний матеріал, основні положення, результати і висновки можуть залучатися при читанні загальних та спеціальних лекційних курсів у вищих навчальних закладах.
Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Розділ 1. Поширення реформаційних рухів в Польщі
Для території Центральної Східної Європи передреформаційний та реформаційний період співпадає із політичним утворенням багатоетнічної Польсько-Литовсько-Руської держави. Європейський вектор спрямування історії цих земель, зробив їх активними учасниками в історичних процесах загальноєвропейського масштабу, зокрема, залучив її до бурхливого руху Реформації.
Показовим індикатором загальної готовності Польсько-Литовської держави до сприйняття основних реформаційних ідей і трансформації їх у політичне підґрунтя життя суспільства стало вагоме економічне піднесення, розвиток виробничих сил, зростання продуктивності у промисловості і сільському господарстві. Крім внутрішніх чинників, існує чимало зовнішніх: великі географічні відкриття спричиняють розширення торгівлі, у зв’язку з цим зростає попит на основний експортний сільсько-господарський продукт Польщі – зернові культури, що залучає державу до світового ринку [22, c. 14].
Важлива прикмета часу – бурхливий розвиток міст. Такі міста як Гданськ, Краків, Торунь стають не лише зосередженням великих централізованих мануфактур і капіталу, але і центрами політичного і культурного життя, що стало необхідною передумовою зародження Реформації на польсько-литовських землях. Дворянство, яке стає на шлях підприємництва, намагається виробити свою ідеологію – систему поглядів, понять, уявлень, ідей, через яку вони втілюють економічні, політичні, світоглядні прагнення.
У середньовіччі ідеологічні програми, як і все духовне життя суспільства, виступали, здебільшого у формі релігійних вчень. Державною релігією у Польщі був католицизм, а сама церква мала величезний політичний вплив, ставши невід’ємним елементом середньовічного суспільства. Зосередивши значні земельні багатства, вона домінувала у політичному і духовному житті, чинячи тиск на державну владу [18, c. 150].
Католицька церква в Польщі та Литві вважалась чи не найбільшим землевласником, якого уряд звільнив майже від усіх податків і повинностей, і чи не найбагатшою фінансовою структурою, особливо завдяки десятині – відрахуванню на користь служителів церкви десятої частини всіх грошових і натуральних доходів віруючих. Так, щорічні доходи львівського архієпископа у першій половині XVI століття становили 30 тис. злотих, в перемиського єпископа – 6 тис., луцького – 5 тис., холмського і кам’янецького – по 2 тис. злотих [22, с. 505].
Магістр