Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. З проголошенням державного суверенітету України вітчизняні історики переглянули чимало старих ідеологем щодо оцінки багатьох подій вітчизняної та світової історії, по – новому їх переосмислили. Найбільшою мірою це стосується історії ХХ століття, яка у недавні часи перекручувалася, часто фальсифікувалася, в дечому замовчувалася на догоду існуючого режиму на території колишнього Радянського Союзу. Згідно з офіційною радянською історіографією та пропагандистськими настановами, прагнення до незалежності обов’язково розглядалося як “вияв буржуазного націоналізму”, а тому гнівно засуджувалося і всіляко викорінювалося.
В останні роки опубліковано чимало наукових праць, які спростовують необ’єктивні, заідеологізовані концепції щодо оцінки суспільно-політичної діяльності митрополита Української греко-католицької церкви А. Шептицького, акцентують увагу на його внесок у національно-визвольний рух українського народу на шляху утвердження державного суверенітету України.
Очолюючи протягом сорока чотирьох років греко-католицьку церкву, митрополит А. Шептицький (1865–1944 рр.) здійснював безпосередній вплив на релігійні, національно-культурні та суспільно-політичні процеси, що відбувалися в Україні і загалом у Східній Європі в першій половині ХХ століття. В його практичних діях та теоретичних надбаннях відобразилась ціла епоха боротьби українського народу за державну незалежність, досягнення релігійної та національної єдності.
Але, поряд із Андреєм, із родини Шептицьких вийшли і ще кілька громадсько-політичних діячів, які мали вагомий влив на історичні процеси ХХ ст., а особливо драматичних років Великої війни. Поряд із грандіозною особою Андрея Шептицького, не слід забувати про його брата Станіслава, який в більшій мірі відзначився в польському суспільно-політичному житті 1 половини ХХ ст., хоча і вплинув на формування національного легіону – УСС. Комплексне дослідження ролі Андрея та Станіслава Шептицького, як представників однієї родини, одного періоду, саме Першої світової війни, пов’язаних доль, але різних видів діяльності є актуальною і цікавою проблемою для вивчення не тільки української біографістики, але у впливу однієї людини на історичний процес певної епохи.
Об’єкт дослідження роль Станіслава та Андрея Шептицького у Першій світовій війні, а предмет дослідження – особливостей та закономірностей громадсько-політичної діяльності братів Шептицьких у вказаний період.
Метою даної роботи є дослідити роль Андрея та Станіслава Шептицького у Першій світової війни. Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання:
– розглянути родинні зв’язки Андрея та Станіслава Шептицького;
– проаналізувати позицію Андрея Шептицького під час Першої світової війни;
– оцінити роль Станіслава Шептицького у формуванні УСС.
Методологічні засади є принципи історизму, систем¬ності та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел та наукової літератури.
Хронологічні рамки охоплюють 1914–1918 рр. – період розгортання Першої світової війни та діяльності братів Шептицьких. Вибір нижньої хронологічної межі (1914 р.) зумовлено початком Першої світової війни та формуванням УСС, верхньої (1918 р.) – закінченнм Першої світової війни.
Територіальні межі дослідження стосуються території Австро-Угорської та Російської імперій підчас Першої світової війни, де розгорталась діяльність Андрея та Станіслава Шептицьких
Джерельною базою курсової роботи є опубліковані видання збірки джерел, матеріалів, спогадів та листування, які дають змогу більш глибше розкрити дану проблему та зрозуміти особливості ролі Андрея та Станіслава Шептицького у Першій світовій війні. .
Історіографія по даній проблематиці представлена колом наукових статей, але не проблематика досліджена доволі строкато та не вичерпно. Основні дослідження, можна поділити за розділами. Щодо першого розділу, де розглядається родинні зв’язки, слід відзначити праці I. Смуток “Родовід Шептицьких за матеріалами перемишльських громадських і земських актів XVI–XVIII століття”, O. Кравченюкa “Хроніка життя і діяльності митрополита Шептицького” та C. Стемпель “Ставлення Андрея Шептицького до поляків” У другому розділі висвітлюється питання позиції Андрея Шептицького під час Першої світової війни. Слід відзначити праці C. Попикa “Українці в Австрії 1914 – 1918. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни”, O. Кураєвa “Шептицький і українська політика Австро–Угорщини”, Г. Гладкої “Державотворча концепція митрополита А. Шептицького в період Першої світової війни” та C. Адамовичa “Митрополит Андрей Шептицький і Союз визволення України” У третьому розділі прослідковуюється роль Станіслава Шептицького у формуванні УСС. Досить цікаві оцінки вказаної проблеми у працях М. Залізняк “Українська армія й генерал Станислав Шептицький” та M. Лазаровичa“Формування національно-державницької ідеології Легіону УСС (1914-1917 рр.)”
Наукова новизна курсової роботи визначається у комплексному досліджені ролі Андрея таСтаніслава Шептиського у Першій світовій війні, їх родинні зв’язки, позиції та думки, роль для українського руху за незалежність.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його фактологічний матеріал, основні положення, результати і висновки можуть залучатися при читанні загальних та спеціальних лекційних курсів у вищих навчальних закладах.
Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. Родинні зв’язки Андрея і Станіслава Шептицького
Митрополит Андрей Шептицький – одна з найвизначніших постатей найновішої історії України, яка своєю піввіковою працею причинилась до відродження самосвідомості українського народу цієї доби. Андрей Шептицький займає в сучасній історії роль людини, що стала помостом між західною і східною церквами, підтримувала відновлення Української державності та піклувалася про розвиток української культури.
Сьогодні по світу живе близько 120 представників роду Шептицьких. Вони розселилися на різних континентах від Австралії до Європи, проте більшість мешкає у Польщі. В Україні ж мало хто усвідомлює, що прізвище Шептицький важливе не лише для українського народу, а й для польського.
Поряд з кількома іншими родами вони творили її еліту, для котрої були властивими активна участь у суспільно-політичному та військовому житті краю, відносно високий рівень матеріальних статків, помітний вплив на культурне та церковне життя тощо. Впродовж двох століть Шептицьким вдавалося поєднувати ці фактори. Показово, що йдеться не про окремі особистості, не про одне-два покоління, а про цілий рід, який зумів інтегруватися в суспільно-політичне середовище, де панувала католицька шляхта, й при цьому зберегти етноконфесійну ідентичність. Безумовно, феномен Шептицьких заслуговує на увагу на часі створення докладного всебічного дослідження історії цього роду [3].
Рід Шептицьких – одна із найстаріших українських боярських родин, грамоту на право земельного володіння якій в 1284 р. видав син короля Данила Галицького галицько-волинський князь Лев Данилович. Представники цього роду обіймали високі військові, державні посади в Галицькій, а пізніше в Польській, Австрійській державах [29].
Перші документальні відомості про власників Шептич вкрай скупі й для XV cт. маємо заледве кілька згадок. Зокрема, у 1469 р. Федір вивів у перемишльському земському суді своє шляхетство. Правда, ще раніше під 1436 р. маємо повідомлення про якогось Петра з Вощанців (це село у XVІ – XVIII cт. незмінно входили до родинного маєтку Шептицьких), що позичив у Фредра з Плешович 40 марок. Однак, важко однозначно стверджувати, чи належав він до Шептицьких чи ні. У 1471 р. Федір продав дві третини свого маєтку у Шептичах племіннику Сеньку, а одну третину подарував. Той самий Сенько у 1471 р. представляв у перемишльському гродському суді інтереси Стецька з Михалович [34].
Магістр