Рицарство як соціальний стан. (ID:365250)

З 1098 року з'являється вираз ordonner в значенні «посвятити» у лицарі, і, що досить дивно, відноситься воно до майбутнього Людовика VI Товстого, якого в лицарі присвятив граф де Понтье, так само як після битви при Маріньяно Баярд, лицар без страху і докору , присвятив в лицарі короля Франциска I. тобто васал присвячує в лицарі свого юного сюзерена, що означає, що він є його «хрещеним», вводячи його в спільність, гідність якої відрізняється від гідності носія спадкової верховної влади і може бути придбано лише в результаті кооптації [1, ст. 8-9]. Рамон Люль в «Книзі про рицарський орден» [12] стверджує , що якщо «хто намірився стати лицарем, повинен задуматися і поміркувати над високим призначенням лицарства; бажано, щоб душевне благородство і належне виховання були в згоді з призначенням лицарства ... ». Тому, перш ніж заслужити лицарське звання, слід було пройти нелегку школу виховання. Рамон Люль вважає, що гідне лицаря виховання можна отримати не в будинку своїх батьків, а вступивши на службу та навчання до кого-небудь з відомих лицарів або до двору сеньйора. «Бажано, - пише він, - щоб син лицаря, перш ніж стати паном, побував в підлеглих і звик прислужувати панові, бо як же інакше, ставши лицарем, дізнався б він, в чому полягає гідність сеньйора. Тому слід лицареві віддати свого сина на службу до іншого лицареві, щоб навчився він прислужувати за столом і в поході, так само як придбав інші лицарські навички [5, ст. 12].