Зразок роботи
ВСТУП
Дослідження історичного минулого будь-якого явища, події або процесу дає можливість отримати знання, що сприяють кращому розумінню передумов його виникнення, дозволяє більш об'єктивно інтерпретувати сучасні тенденції і зробити більш точним прогнозування розвитку цього явища або процесу в майбутньому. Це в повній мірі відноситься до корупції, яка на сучасному етапі розвитку російської державності набула ознак непередбачуваного за характером глобального, правового, соціального і політичного феномена.
Корупція – не просто соціальне, а й психологічне та моральне явище. Адже вона не існує відокремлено від людей – їх поведінки, діяльності. У країнах, де хабарництво та інші корупційні діяння трапляються порівняно рідко, це явище в громадській свідомості асоціюється з великим злом для держави та її громадян і не має істотного впливу на суспільне життя. У тих країнах, де корупція поширена значною мірою, корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми, із соціальної аномалії поступово перетворюється в правило і виступає звичним способом розв’язання життєвих проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства. Найбільш небезпечним наслідком такого стану справ у громадському житті є те, що в результаті витіснення корумпованими відносинами правових та етичних відносин відбувається значний злам у суспільній психології – люди у своїй поведінці з самого початку психологічно вже налаштовані на протиправні способи вирішення питань.
Актуальність теми дослідження. На думку багатьох вчених, корупція є однією з найактуальніших соціально-правових проблем сучасності. Деякі дослідники взагалі вважають, що вона стала основною політичною проблемою XXІ століття. За будь-яких підходів та оцінок, однозначно одне: корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно актуальною справою.
Не є виключенням і Росія, найбільша країна в світі з величезним людським і природнім потенціалом, де таке явище як хабарництво бере свій початок ще в ранній період її історії. Проблема корумпованості цієї держави визнана її політичним керівництвом, законодавчим органом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, а також відповідними міжнародними інституціями. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: правовий стан, економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.
Розвиток корупції в Україні пов’язаний із Росіїєю тому, що дуже довгий час наша країна знаходилась в залежності від сусіда. Можливо, саме цей вплив іноземних традицій «брати хабаря» є причиною сучасного корумпованого життя в нашій державі. Проаналізувавши історію хабарництва і методи боротьби з ним у Росії, ми зможемо зробити корисні висновки для власної Батьківщини і в майбутньому не повторювати помилок минулого.
Об’єкт дослідження: корупція як негативне явище в історії Росії
Предметом дослідження є боротьба з корупцією в Росії в середині XIІІ-XVIII століття.
Хронологічні межі дослідження – нижня хронологічна межа – середина XIІІ ст. і до 1796 року.
Метою дослідження є аналіз історичних етапів виникнення і розвитку корупції, а також заходів боротьби з нею в Росії .
Для досягнення поставленої мети були визначені такі наукові завдання:
- визначити загальну характеристику поняття корупції, наукове розуміння і етимологію слова ;
- простежити причини появи корупції в Росії;
- окреслити способи і методи боротьби із хабарництвом в історії країни;
- проаналізувати законодавства в сфері протидії корупції;
- визначити рівень правової відповідальності за корупційні діяння в різні періоди.
Методологічна основа роботи. Для досягнення поставленої мети був використаний загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також спеціальні методи дослідження, а саме:
-метод структурного і системного аналізу;
-історично-порівняльний метод;
-порівняльно-правовий;
-формально-логічний;
-метод узагальнення.
При цьому наведені методи використовувалися з урахуванням їх взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечує повноту, всебічність та правдивість наукових результатів.
Джерельна база. У даній роботі було проаналізовано комплекс джерел, що сприяють досягненню поставленої мети. Особливу увагу спрямовано на аспекти історико-правового аналізу розвитку корупції та методам боротьби з нею у Російській державі в різні періоди її історії.
Більшість істориків права вважає, що поняття посула починає вживатися в сенсі хабара, починаючи з «Псковської Судної грамоти» [50]. Наступними документами, які сприяли вивченню та дослідженню хабарництва є російські літописи XIV століття, наприклад, «Двінська статутна грамота» 1398 року [28], «Новгородська Судна грамота» [50].
Ще одним важливим джерелом у дослідженні стала заборона отримання посулу як корисливого злочину по службі закріплена Іваном III в «Судебнике 1497 року» [50], а в 1550 р. був прийнятий новий Судебник, за яким встановлювалося покарання за тяганину, за порушення порядку судового розгляду справ, за недотримання деяких форм канцелярського діловодства [51].
Важливими джерелами роботи є «Соборне Укладення» 1649 [51], «Полное собрание законов Российской Империи» [45,46,47,48], «Российское законодательство X–XX веков. В 9 томах» [50,51,52], укази, установи, артикули монархів. Наприклад, указ Петра І 1713 р. «О фискалах и о их должности и действии» [52], закон імператора «О воспрещении взяток и посулов и о наказании за оное» (надрукований 24 грудня 1714 р.), в якому хабарництво кваліфікувалося як злочин, підлягало найсуворішому покаранню [52]. Маніфест Катерини ІІ «Об держании судей и чиновников от лихоимства», в якому йшлося про порушення з боку суддів 17 лютого 1763 року [52], 15 грудня 1763 р. імператриця видала маніфест про призначення фіксованої платні чиновникам за штатом, службовцям не тільки в столиці, а й у провінції [46]. Важливе місце у роботі посідають: записки графа Луї-Філіпа де Сегюра про перебування його в Росії за царювання Катерини ІІ: (1785-1789) [54] та листи графа Ф. Ростопчина про стан Російської імперії в кінці правління Катерини ІІ [53].
Також для того, щоб визначити загальну характеристику поняття корупції, наукове розуміння і етимологію слова у роботі використовувалися кримінологічні посібники [30,31] та словники [32].
Історіографія проблеми. Основою даного дослідження стали наукові роботи російських істориків, в яких простежуються питання, які стосуються виникнення корупції та методів боротьби з нею в Росії.
Перелік, що становлять собою матеріали російської історіографії дореволюційного періоду є не дуже великим, тому що дана проблема набула популярності лише в кінці XX ст. Але у контексті даного дослідження не можна обійтися без загальних робіт з історії Росії найвідоміших російських істориків того часу В. Ключевського [25,26], С. Соловйова [56,57,58,59,60], М. Карамзіна [21,22], які в своїх курсах і окремих працях, висвітлюють аспекти проблеми корупції в російській державі.
Важливо відзначити, що в дореволюційний період було видано працю К. Анциферова «Взяточничество в истории русского законодательства» [2], яка присвячена історії протидії корупції та хабарництву в Російській імперії. Автор розглядає розвиток норм кримінального, матеріального права та законів Російської імперії. «Російська історія в життєписах її найголовніших діячів» - головна праця знаменитого російського та українського історика М. Костомарова [29]. До неї увійшли 53 нариси, присвячені найвизначнішим державним, військовим і церковним діячам, таким як: князь Святий Володимир, Преподобний Феодосій Печерський, князь Володимир Мономах, а також багатьом іншим, які жили в період з X століття аж до початку правління Катерини II. Також історіографію даного періоду доповнює праця М. Бартошека «Римское право» [4].
Невелику групу праць, використаних у процесі дослідження становлять й наукові роботи радянського періоду. Це роботи: Н. Ерошкина «Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России» [13],
П. Пономарева «Понятие коррупции и уголовно-правовые средства ее сдерживания» [49].
Найбільш чисельну та різноманітну групу праць, використаних у процесі дослідження становлять наукові роботи періоду кінця XX-початку XXI століття. Найбільш помітними дослідженнями з цієї тематики є роботи відомих російських істориків — О. Журавлева [15], Г. Ахметової [3], Л. Стешенка [62], Л. Глазкової [10], А. Орлова [41], А. Терещенка [64], А. Манька [36], С. Клокова [24], А. Кирпичников [23], А. Константинова [28], А. Мизерного [39], А. Чашина [70], Г. Горшенкова [11]. Їх праці займають вагоме місце у комплексі матеріалів, використаних у даній роботі, адже вищезгадані науковці були і залишаються провідними спеціалістами із даної проблематики в Росії. Саме в сучасній історіографії історики почали приділяти більшу увагу проблемі корупції та методам боротьби з нею.
Аналіз літератури такого роду дозволив зробити комплексний історико-правовий аналіз існуючих історичних і наукових положень у сфері вивчення такого явища як корупція, а також шляхів її подолання.
Таким чином, історіографію даного дослідження можна охарактеризувати як недостатньо об’ємну, оскільки дане питання почало цікавити дослідників відносно недавно. Але все ж використані у роботі матеріали за об’ємом викладеного у них фактажу, змістовною насиченістю та високим рівнем варіативності оцінок є надзвичайно різноплановими.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, де розкрито актуальність теми та визначено мету, завдання, об’єкт та предмет роботи. Основна частина складається з трьох розділів. Перший розділ містить два підрозділи, другий розділ включає в себе також два підрозділи, третій розділ містить три підрозділи. Заключна частина вміщує висновки, в яких сформульовані результати дослідження, список використаних джерел та літератури, 71 позиція та додатки.
Наукова новизна полягає у тому, що у даному дослідженні ми спробували провести цілісний історико-правовий аналіз даної проблематики. Робота є комплексним вивченням, оскільки включає: аналіз теоретичного аспекту історії корупції в Росії, дослідження витоків хабарництва, структурований за хронологією, визначені причини поширення корупції, показані метоти боротьби з цим негативним явищем в різні періоди.
Практичне значення. Матеріали даної роботи можна використовувати у навчальному процесі ЗВО при підготовці лекційних та семінарських занять зі всесвітньої історії. Це дослідження можна також застосувати як тематику для різноманітних конференцій, вікторин, написання рефератів, доповідей.
Магістр