Найдавніші писемні джерела про слов'ян та русів до Х ст. (ID:444374)

Ранні арабські національні традиції історіописання про східних cлов’ян склалися протягом другої половини VII-ІХ ст. І продовжили розвиватися в наступних поколіннях. Вони складають цінний інформаційний своєрідний пласті своєрідну cлов’янознавства. Умовно арабський наратив про східних cлов’ян можна поділити на дві групи: 1)ранні арабські джерела компілятивного характеру, що містять відомості зібрані європейськими купцями;2) авторські роботи арабських дослідників і чиновників основу яких склали відомості отримані від респондентів. Найперша відома згадка про слов’ян належить поету Аль-Ахталю. В своєму творі він зазначив, що поміж населення Арабського халіфату вирізняються і добре впізнавані золотоволосі (в інших перекладах червоні) ṣaqāliba [22, с. 8]. По своїй суті дана згадка є «голою», але її головний еврестичний потенціал полягає у встановленні історіографічного факту контактів слов’ян і арабським світом у VІІ ст., а також міграції cлов’янського населення. Зауважимо, що дана згадка є важливою і в плані вирішення проблеми семантичної визначеності терміна ṣaqāliba. Сьогодні славісти схиляють до думки, що даний термін вживався арабами для означення племінних угруповань, які залюднювали землі, що простягалися з півдня на північ від Дунаю до Вісли, а із заходу на схід – від середньої течії ріки Сави до Дністра і являє собою суто родове поняття, яке означає етнічну спільноту тих мешканців Європи, котрі розмовляли слов’янськими мовами, взагалі