Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Серед усіх князів до татаро-монгольського періоду, найвидатнішою людиною є Володимир Мономах.
У молодому віці він здобув славу переможця та охоронця добра рідної землі. Володимир Мономах з різним ступенем успіху виступав проти половців, закликав розділених князів до об’єднання та суворо дотримувався системи обертання на київському престолі, запровадженої Ярославом Мудрим.
Володимир Мономах – вершина бойових мистецтв давньої (домонгольської) Русі. Політична доцільність його дій, продумана стратегія, організація та управління військами забезпечили вирішення найважливішого політичного завдання.
З 1094 року Мономах розпочинає багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які майже щорічно вдиралися на землі Русі. Найбільш страждало від них висунуте в степ Переяславське князівство. Володимир швидко досяг успіхів у війні з кочовиками, тому київський князь Святополк 1094 запропонував йому об'єднати сили, а також разом правити на Русі. Так виник дуумвірат Святополк – Володимир., що управляв Давньоруською державою близько 20 років.
Київська монархія на чолі з дуумвірами виявилася життєздатною і забезпечила політичну рівновагу й мир на Русі, добрі відносини із західними сусідами, особливо після проведених Моносахом і Святополком переможних походів до Половецької землі 1103, 1107, 1109 і 1111. Завдяки широкомасштабним заходам дуумвірів, половецькі орди були відкинуті далеко від рубежів Русі, за Дон, а внаслідок походу 1111 40-тис. половецька орда під проводом хана Атрака, сина Шарукана, емігрувала до Грузії.
Роки боротьби з половцями принесли Володимиру велику славу захисту Русі від цих нападаючих. Авторитет Володимира постійно зростав. До його слів прислухалися як руські князі, так й іноземні правителі. Володимир Мономах міг дозволити собі звинуватити київського князя Святополка в тому, що він не напав на половців в присутності інших князів. Як і він, він користується тим, що Київ захищений. У той же час, як розсудливий політик, Володимир попереджав, що поляки можуть раптово зруйнувати таке відчуття безпеки7.
Слава зробила Мономаха найбільш шанованою політиком і вийшла на перший план. Київ став близьким, йому не потрібно було боротися за нього. Він сам прийшов до Володимира Мономаха в особі веча із знатних городян і бояр.
7. Ушаков Д.А. Великі українці. – Х.: Чинник, 2008. – 189 с
2. ВЕЛИКЕ КНЯЗЮВАННЯ
19 березня 1113 року відбулася затемнення Сонця, а через 10 днів – затемнення Місяця. Природа ніби підказувала, що в Русі настають великі зміни. Дійсно, 16 квітня київський князь Святополк помер. Буквально на наступний день після похорону делегація київського веча вирушила до Володимира Мономаха. Вони попросили його зайняти київський престол і стати правителем Русі.
Слід підкреслити, що згідно із законом Київ повинен належати старшому синові Святополка Ярославу, який перебував в Волинських теренах. Володимир знав про це. Київ, вирощений мріями і бажаний, був такий близький, але як зробити все законним і без сварок між князями? Володимир нібито дає «самовідданість». Кияни послали Мономаху гінців з новиною про те, що в Києві почалися заворушення, і їх було б ще більше, якби Володимир не проник в саме серце Русі. І Володимир був «змушений» погодитися.
ВИСНОВОК
Використовуючи ряд наукових джерел інформації та власні набуті знання проаналізована діяльність, правління та життєвий шлях Володимира Мономаха, мета та ряд поставлених завдань виконані, тому варто зробити висновок.
Розвиваючи ідею опису та аналізу такої людини, як Володимир Мономах, можна сказати, що він був мудрим і розважливим правителем, політично далекоглядним. Він відновив централізовану монархію на Русі. Як Володимир Святославич і Ярослав Мудрий, він самовладно правил Руссю. У 1117-18 роках Мономах вигнав Ярослава Святополчича на Волинь і зосередив у своїх руках владу над усіма землями.
Веде активну зовнішню політику: 1116 року на короткий час ставить своїх посадників в придунайські міста, залежні від Візантії, а потім відновлює дружні стосунки з Візантією; у нього були напружені стосунки з Малопольським, Болеславом III і Угорщиною, Іштваном II.
Магістр