Зразок роботи
Актуальність обраної тематики дослідження. Перша половина ХХ ст.
стала знаменною насамперед двома світовими війнами, які, поза сумнівом,
справили визначальний вплив на весь подальший розвиток історичного
процесу. Недаремно інтерес до цих феноменальних і вкрай трагічних подій
світової історії, а також до міжнародних відносин, що передували великим
війнам та перетікали під час самих воєн, не згасає і за багато років після них. У
цьому контексті не можуть не привертати також уваги міжнародні конфлікти і
кризи та малі війни регіонального масштабу, під час яких накопичувався
генезис суперечностей, що загострювали й нагнітали міжнародну обстановку й
тим сприяли підготовці збройних зіткнень глобального виміру.
У відтинку 30-х років XX століття починається остаточне закріплення
архітектури якісно нового ладу між могутніми державами, відокремлюються й
фактично відмежовуються країни за блоковою приналежністю, котрі незабаром
з рештою і стали сторонами (суб’єктами) Другої світової війни.
Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевно, одне з
визначальних місць у світовій історії. За масштабами наслідків і розмахом,
колосальністю заподіяних втрат і руйнувань вона не має аналогів в історії.
Поряд з цими транскордонними й геополітичними процесами велику
увагу та дослідницький інтерес становлять перипетії локального змісту, що так
чи інакше вплинули концептуально на життя європейського континенту та
світової спільноти загалом. Безпосередньо крізь призму періоду першої
половини XX століття одним із найбільш очевидно красномовних і наскрізних
прикладів ситуації, коли ідеологічно-етнічні та державотворчі міжусобиці
призвели до новацій на міжнародній арені, є тенденції й відправні засади
розвитку конформістських утворень в Іспанії, що зрештою особливим чином
пропагували тотальні зміни й ставили собі за мету викорінення традиційно
визнаних постулатів і суспільно-політичного устрою.
Перша світова війна позначилася на історичній долі багатьох
європейських народів, спричинивши стрімку радикалізацію суспільно-політичного життя. Особливої гостроти ця проблема набула в Іспанії, яка в
першій чверті ХХ ст. переживала конституційно-монархічну кризу. В Іспанії,
яка дотримувалася нейтралітету у війні, відбувалося швидке зростання
чисельності робітників у промисловості та аграрному секторі. Відсутність
соціального захисту з боку держави та злиденність спонукали їх до боротьби за
кращі умови життя, що проявилась у розвитку робітничого та селянського
страйкового руху.
Власне одним із ключових явищ з точки зору обраного демонстраційного
аспекту проблеми небезпідставно слід вважати анархізм, оскільки принципи,
висунуті його натхненниками, в деякій мірі віддзеркалились у трансформаціях,
розумінні, сприйнятті та осмисленні державницьких перспектив. В рамках
Іспанії інституціональною одиницею-флагманом прогресу цього вектору
виступала Національна конфедерація праці (далі — НКП), адже ця організація
фактично проявила себе як осередок «революційного альянсу», готового до
конкретних радикальних дій і заходів.
Анархізм (від грецького anarchia — безвладдя, стихійність,
неорганізованість, безладдя, хаос) — соціально-політична течія, що
першочергово проголошує кредо емансипації й звільнення від всіх форм
політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми
організації суспільства та її владного впливу (у тому числі примусу, податків
тощо), утвердження досягнення нічим не обмеженої свободи людини як своєї
фінальної стадії еволюції погляду. В цілому він характеризується такими
сутнісними й фундаментальними ознаками, як: переконання про абсолютну
нікчемність держави, заперечення влади й будь-якого контролю, посягань на
свободу людини; відмова від організованості і дисципліни як засіб переходу до
суспільства без класів, держави і політики; вимога негайного здійснення
соціальної революції, встановлення бездержавного суспільного ладу,
руйнування всіх форм суспільного життя; відмова від матеріальних і духовних
цінностей (у тому числі політичних), які виробило людство; захист дрібної
приватної власності, дрібного землекористування; розгляд майбутнього
бездержавного, неполітичного суспільства як федерації виробничих асоціацій,
комун, що гарантують свободу особи і є формою самоорганізації та
самоврядування
Магістр