Зразок роботи
Актуальність теми дослідження. Наразі Донбас, попри всі об’єктивні
обставини сьогодення (військова агресія й інтервенція з боку Російської
федерації), залишається суверенною частиною нашої держави. Історичне
підґрунтя та етнічний базис дозволяє стверджувати, що дослідження параметрів
розвитку й атрибутики піднесення цього регіону (особливо в період XIX-XX
ст.) є достатньо вагомим елементом комплексного засвоєння розуміння
ключових процесів, що стосуються українських земель в цей часовий відтинок
загалом. Донбас протягом тривалого проміжку належав до когорти
найпотужніших регіонів нашої країни. Він привертає увагу до власної історії,
яка у минулому столітті перетворила його на істинно індустріальний оазис, для
котрого необхідні були власні високоосвічені фахівці. Школу (в широкому
розумінні) розглядали як виконавицю цієї місії, за нею закріплювалось
виконання ідеологічно-виховних навчальних та інших завдань. Із часом
історична наука переглянула ці постулати і на сьогодні існують різні погляди
на ту чи іншу проблему. Характеристика цього аспекту зрештою допоможе
майбутнім фахівцям критичніше та глибше висвітлювати різні сторони
культурно-освітнього розвитку регіону, що є доволі корисним магістральним
елементом вивчення історіографії та джерелознавства. Вивчення
історіографічної спадщини, з’ясування впливу суспільно-політичного розвитку
на становлення та еволюцію культурно-освітньої сфери українського соціуму,
виокремлення особливостей регіонального характеру, аналіз праць,
присвячених суб’єктам навчально-виховного процесу, виокремлення прогалин
у висвітленні проблеми дослідниками, окреслення перспектив — всі ці сутнісні
4
категорії з позиції дослідження залишаються не надто проаналізовані, що дає
змогу власне й проектувати науковий акцент навколо поточної тематики.
Кожний регіон України має неповторний етнічний автопортрет,
самобутні історико-культурні традиції, специфічне культурне середовище та
культурно-освітній простір. Донеччина відома своїми геополітичними та
етнокультурними особливостями, своєрідними культурними та освітянськими
традиціями, які обумовили формування досить яскравої педагогічної
самобутності, яка проявилася в специфічності системи освіти, в просвітницькій
діяльності діячів освіти та культури, оригінальності педагогічних пошуків.
Соціально-політична актуальність дослідження полягає у тому, що
модернізація системи загальної середньої освіти як основи розвитку та
успішної соціалізації особистості, формування її готовності до інноваційної
діяльності передбачає системне узагальнення вітчизняного й зарубіжного
досвіду, де пріоритетні й чільні місця займають ретроспективна оцінка змісту,
форм, методів навчання, пошук дидактичних закономірностей, прогностична
оцінка важливих для функціонування в глобалізованому світі компетентностей.
Перебуваючи в постійній динаміці, зміст шкільної освіти сприяє розвитку
грамотності людини, впливає на її навчальний і життєвий досвід, ставлення до
себе, людей, світу. Тому проблема вдосконалення змісту освіти є однією з
актуальних. Крім цього, за таких умов доцільно враховувати наукові здобутки
педагогів минулих століть, адже реформування системи освіти неможливе без
осмислення наукових надбань минулих століть. Позитивний вітчизняний
історико-педагогічний досвід слугуватиме подальшому розвитку педагогічної
науки й практики.
Виняткового значення висловлені тези набули на тлі численних праць та
доктрин, котрі засвідчили очевидний інтерес і необхідність у детальному
висвітленні теоретичних і практичних аспектів сучасного відображення
розвитку шкільної освіти на Донбасі в рамках 19-20-го століть. Зокрема,
дискусійно-полемічні думки та погляди стосовно цього питання красномовно
5
репрезентовані в публікаціях таких дослідників, як О. Ф. Алексюк, Ю. М.
Белуга, С. А. Бідюк, О. М. Берназ-Лукавецька, В. А. Власов, Т. А. Волошко, Р.
К. Гусак, А. К. Ерделевський, В. Л. Журило, С. Ю. Заболотна, Л. А. Зашкільняк,
І. А. Кедрин-Рудницький, Ю. А. Киричук, В. Л. Комар, Я. В. Комарницький, О.
Ю. Назарина, Ю. М. Огієнко, К. А. Омельчук, Ю. Г. Озріх, В. О. Паруха, Л. Т.
Присташ, Р. В. Пуйда, І. Я. Райківський, В. К. Савченко І. Л. Синякевич, Ю. М.
Сливка, М. С. Студенікіна, Р. К. Тожевський, А. В. Токунова, Б. В. Фасій, Р. В.
Федчишин, Є. О. Харитонов, А. В. Чепіль тощо.
Магістр