Міжнародні відносини напередодні Другої світової війни (ID:461851)

Актуальність теми дослідження. Як відомо, провідні науковці та дослідники в царині історії давно вже визнали тоталітаризм унікальним феноменом ХХ століття. Цей пасаж є не безпідставним, оскільки саме часовий проміжок минувшого віку проілюстрував реальне значення демократії як форми організації суспільства та фундаментального елементу політичного режиму, який би забезпечував головні аспекти життєдіяльності й функціонування держави. Поряд з традиційним устроєм світ зазнав радикальних перетворень і трансформацій, які невідворотно вплинули фактично на кожного мешканця планети. Глибоке переосмислення взаємодії громадськості й держави, нова, осучаснена інтерпретація звичних ідеалів є вкрай вагомим та об’єктивно важливим явищем, яке потребує всебічного й всеосяжного дослідження. Слід пам’ятати, що початок Новітнього часу співпадає з тими ж рамками XX віку. Цей період насамперед характеризується корінними змінами й пертурбаціями в устрої та житті цілих регіонів: відбулися соціальні і національно-визвольні революції, дві світові війни, зникли одвічні імперії та на їхньому місці виникли нові держави, встановлюється стійка тенденція до інтеграції, конвергенції, глобалізації. Було створено міжнародні організації та наддержавні утворення (співтовариства, співдружності), метою діяльності яких стало співробітництво й полівекторна взаємодія між державами, народами, етносами у політичні, економічній, соціо-суспільній, гуманітарній сферах. Плоди і підсумки стрімкої сублімації систем цінностей Європи та провідних держав світу по суті заклали підвалини балансу на міжнародній арені сьогодення. Звідси очевидною є потреба у аналізі й визначенні еквівалентних тенденцій саме напередодні Другої світової війни, коли власне оформились ті постулати й принципи, які лягли в основу майбутнього становлення соціально-державної та політико-територіальної дійсності на засадах мотивів демократизму, рівності, верховенства права, взаємно корисного розвитку, розробки й реалізації спільних і сумісних стратегічно гострих задач тощо. У відтинку 30-х років XX століття починається остаточне закріплення архітектури якісно нового ладу між могутніми державами, відокремлюються й фактично відмежовуються країни за блоковою приналежністю, котрі незабаром з рештою і стали сторонами (суб’єктами) Другої світової війни. Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевно, одне з визначальних місць у світовій історії. За масштабами наслідків і розмахом, колосальністю заподіяних втрат і руйнувань вона не має аналогів в історії. Основні театри Першої та Другої світових війн зосереджувалися в Європі, яка зазнала найбільш масштабних руйнувань та людських втрат. Джерела конфліктів між провідними державами мали здебільшого європейське походження, зумовлене низкою історичних, територіальних та ідеологічних суперечностей. У ґенезі обох війн проблеми державно-політичного устрою та форми політичної організації різних соціумів відігравали принципову роль, оскільки визначали специфіку реагування на перебіг загострення протиріч та внутрішню готовність суспільств різних країн до «крайнього напруження зусиль» у разі військового зіткнення з потужними супротивниками. Ці чинники суттєво впливали на позиціонування та дипломатичну лінію провідних держав при виборі союзників та дотриманні союзницьких зобов’язань. Загальноприйнятним також є те твердження, що історія розвитку дипломатичних і військово-політичних відносин цього незначного проміжку в принципі й загострили подальші процеси, які стали першорядними серед факторів і чинників розв’язання активної стадії конфліктів в різних регіонах світу. Комплексна оцінка здобутків і прорахунків Версальсько-Вашингтонської системи теж значною мірою є суперечливим питанням, яке об’єктивно підсилює науковий інтерес до атрибутів і особливостей міжнародних відносин безпосередньо напередодні Другої світової війни. Виняткового значення висловлені тези набули на тлі численних праць та доктрин, котрі засвідчили очевидний інтерес і необхідність у детальному висвітленні теоретичних і практичних аспектів сучасного відображення аспектів міжнародних відносин перед подіями Другої світової війни. Зокрема, дискусійно-полемічні думки та погляди стосовно цього питання красномовно репрезентовані в публікаціях таких дослідників, як О. Ф. Андрійко, Ю. М. Белуга, С. А. Беляцкін, О. М. Берназ-Лукавецька, К. Ю. Болдирєва, В. І. Борисова, В. Є. Борейко, М. О. Бочарова, В. А. Власов, Т. А. Волошко, М. К. Галянтич, Д. А. Глівінська, Н. Ю. Голубєва, О. В. Грищук, А. К. Ерделевський, В. Л. Журило, Я. А. Здір, Г. Б. Коваленко, С. Ю. Козлова, О. М. Коршакова, В. В. Кубатко, О. Я. Лазора, Н. В. Лебідь, В. В. Луць, Л. В. Мельник, О. Ю. Назарина, Ю. М. Оборотов, Ю. Г. Озріх, В. С. Петренко, О. В. Плаксієнко, Д. Л. Постишев, І. Л. Синякевич, М. С. Студенікіна, А. В. Токунова, Б. В. Фасій, Є. О. Харитонов, С. В. Хімченко, І. О. Чепис, В. Д. Чернадчук, С. І. Шимон, І. К. Юхновський, тощо. Серед закордонних авторів неабиякий внесок у комбіновану оцінку цієї теми (через порівняльний аналіз та звичні методи компаративістики) зробили науковці близького зарубіжжя: В. Г. Бузов, З. Р. Васильев, М. Н. Кузнєцов, К. О. Савельєва, С. А. Стегарь, В. К. Ботнєв (Росія); Т. Барзо, Б. Кардозо, Н. ван Ейк (Угорщина), Т. Сигенорі, Б. Брукс (Великобританія) та інші. Вивчення стану проблеми даного дослідження свідчить про те, що деякі її сторони залишилися не розглянутими в юридичній літературі, а певні висунуті припущення вимагають подальшого поглиблення й уточнення. Наприклад, вкрай актуальним наріжним каменем залишається сама позиція суті міжнародних відносин крізь призму того досвіду й даних, що було модернізовано та систематизовано за останній час. Спираючись на раніше недоступні джерела, можна значно поглибити як минулі (взірцеві) дослідження, так і більш близькі до сьогодення доробки. Різноплановість і багатоманітність існуючого матеріалу підтверджує доречність класифікації та узагальнення ідей, їхньої адаптації до актуальних позицій авторитетних науковців. Мета і завдання дослідження. Метою цієї курсової роботи є комплексне поглиблення та розширення теоретичної й практичної бази, відомостей стосовно головних атрибутів і основних нюансів, тонкощів міжнародних відносин напередодні Другої світової війни; здійснення аналізу категоріальних особливостей ситуації, що склалася в хронологічних рамках 30-х років XX століття у зносинах між ключовими гравцями на міжнародні арені завдяки апріорним та апостеріорним судженням; створення власного припущення (гіпотези) відносно прорахунків у політиці умиротворення агресорів з боку демократичних країн; розкриття деяких ключових постулатів, що стосуються специфіки об’єкту й предмету проведеного дослідження. Досягнення обраної мети передбачає наочне втілення певної низки завдань, а саме: - проаналізувати загальні тенденції міжнародних відносин цього періоду; - систематизувати й уніфікувати понятійну базу та провідні ідеї, дотичні до тематики дослідження; - деталізувати першочергові властивості міжнародної політичної кризи (встановити підстави, зміст, сутність, заходи та інші спеціалізовані сторони); - дослідити спроби створення системи колективної безпеки; - проілюструвати проблеми й апорії політики умиротворення агресорів; - визначити характер та поетапність становлення осі «Берлін-Рим-Токіо»; - оцінити перспективи обставин, що склалися; - розглянути ключові міжнародні договори (угоди, пакти, конвенції, декрети), прослідкувати перебіг воєнних дій в межах 30-х років ХХ століття, що були пов’язані із загостренням та напругою між провідними державами.