Зразок роботи
ВСТУП
Динамічний розвиток сучасної інформаційної цивілізації, що супроводжується глобалізаційними процесами, кібервпливами, гібридними війнами, постійно ставить суспільство перед все новими викликами. Одним з них є упорядкування взаємин між владою та соціумом. З огляду на це, актуальним стає дослідження з нових методологічних позицій дисциплінарних практик минулого, зокрема військових поселень в Російській імперії першої половини ХІХ ст.
Перспективним в цьому є залучення теорії «соціального дисциплінування», яка, попри свою доволі довгу історію (від кінця 1960-х рр.), ще не використовувалася належним чином в українському науковому просторі за винятком робіт М. Корзо [32, 33] з соціального дисциплінування у польських і українських сільських громадах XVII–XVIII ст. (2002-2003 рр.) та В. Горобця про структуру врядування та соціальне дисциплінування в полках Гетьманату.
Автор спирається на теорію Мішеля Фуко, згідно з якою владні відносини постають як комплексна ситуація взаємовпливів, що існують у суспільстві незалежно від джерел їх мотивації, а дисциплінування є не просто певною технологією управління підлеглими, але загальним диспозитивом влади в модерну добу. Наратив у роботі спирається на метафору за постмодерністською традицією.
Методи дослідження: аналітичний; синтетичний; узагальнення; конкретизації; описовий, структурно-функціональний; історико-типологічний; історіографічного аналізу, історіографічного синтезу тощо.
Об’єктом нашого дослідження є система військових поселень, що існувала на території Російської імперії у 1817–1857 рр. Предметом дослідження є проект військових поселень та наявні у ньому дисциплінарні практики.
Хронологічні межі дослідження – час існування військових поселень –1817–1857 рр., від створення у 1817 р. військових поселень у Висоцькій волості Новгородської губернії та їх масового поширення у Херсонській і Слобідсько-Українській губерніях до їх скасування у 1857 р.
Географічні межі – території Російської імперії в кордонах першої половини ХІХ ст., насамперед українські землі, що перебували в її складі.
Метою роботи було проаналізувати проект створення військових поселень як практику «соціального дисциплінування» в контексті сучасних міждисциплінарних досліджень.
Завдання роботи: розглянути розвиток поглядів в історичній науці на військові поселення, простежити зміни у трактуванні їх характеру, ролі тощо; розглянути військові поселення у міждисциплінарному контексті сучасних досліджень, а саме з точки зору дисциплінування соціуму.
Гіпотезою даного дослідження є припущення, що у військових поселеннях мала місце загальноєвропейська тенденція до дисциплінування суспільства, дисциплінарні практики у військових поселеннях поширювались на традиційне суспільство селян і козаків.
У сучасній історіографії простежуються дві течії висвітлення військових поселень: усталена, якій притаманна критична оцінка як самого проекту, так і його реалізації; переосмислення характеру військових поселень, відмова від виключно критичних оцінок.
Військові поселення стають об’єктом міждисциплінарних досліджень – історичних, соціологічних, культурологічних тощо. Зокрема в контексті внутрішньої колонізації (О. Еткінд), соціографічного і географічного простору влади (С. Королєв), утопізму (Л. Геллер та М. Ніке, Б. Єгоров). З огляду на новітні досягнення сучасних істориків, соціологів, культурологів у дослідженні даної проблеми актуальним стає розгляд трансформації поглядів на військові поселення, аналіз сучасних візій щодо військових поселень задля розуміння доцільності використання тих чи інших метафор, пошуку перспективних методів їх дослідження.
Магістр