Зразок роботи
1. Перша письмова згадка, перекази та легенди, які пов’язані з виникненням населеного пункт
Виникнення села Білі Ослави датується 1552 роком.
Можна припустити, що одним з основних продуктів, який сприяв заселенню Карпат була сіль. Кажуть, що формування першого поселення нинішніх Білих Ослав почалося з соляного джерела, що знаходиться у Водишному. Це справді унікальний пам'ятник! Можливо, без нього, дарованого природою, не було б і села. До цього святого пам'ятника жителі йдуть з букетами квітів у свята і з різними посудинами в будні, щоб набрати справді золотої сировини.
Довгі десятиліття в науковій літературі, підручниках, навіть у популярній белетристиці історія Білих Ослав на Галичині починалася, здається, лише з 1939-го року. І свідчення тому ¬– енциклопедичне видання "Історія міст і сіл Української РСР, Івано-Франківська область", яке побачило світ у 1971 р. і в якому давніші часи згадувались лише побічно, ніби на цій землі до новітнього періоду люди не жили.
На сторінці 435 цього видання знаходимо кілька речень про Білі Ослави, і то з деякими перекрученнями:
«Білі Ослави — село, центр сільської ради, лежить на річці Ослави за 19 км від районного центру та за 12 км від залізничної станції Делятин. Через село проходить автотраса на Делятин — Яблунів. Населення — 3639 чоловік.
На території села розташоване Білоославське лісництво.
До 1959 року в Білих Ославах був колгосп, який реорганізований в підсобне господарство Делятинського лісокомбінату, а з січня 1367 року — у бригаду радгоспу "Делятинський" (центральна садиба в с. Заріччі), яка спеціалізувалася на вівчарстві, вирощуванні льону та кормових культур.
У селі є середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 4 крамниці, їдальня, кравецька майстерня, поштове відділення, філіал Ощадного банку. За післявоєнні роки побудовано 665 житлових будинків.
Перша письмова згадка про село відома за 1745 рік.
У серпні 1943 року через Білі Ослави проходили ковпаківці. За допомогу партизанам фашисти розстріляли понад 80 жителів, спалили значну частину села. 9 вересня 1967 року в селі встановлено обеліск жертвам фашизму».
Ось так подали історію Білих Ослав за радянських часів.
Правда, як можна було дізнатися пізніше, на Заході більше було написано про Білі Ослави. У місті Чикаго (США) в 1885 році видано Гуцульським Дослідним Інститутом тритомну "Історію Гуцульщини" під редакцією Михайла Домашевського, доктора економічних наук, уродженця Микуличина. Та, на жаль, ця книга потрапила з-за океану на Україну тільки через десять років. В ній у розділі "Населені пункти Надвірнянщини" дещо ширше й повніше висвітлено історію Білих Ослав. Автор відповідної статті – це уродженець Білих Ослав, Петро Поварчук.
За радянського періоду у численних краєзнавчих путівниках рідного краю знаходились лише куці відомості про Білі Ослави, через які, писалося там, проходили учасники Карпатського рейду під командуванням С. Ковпака і С. Руднєва.
Та пізніше, коли відомий зараз житель Білих Ослав, Василь Левицький, почав вести літопис свого села, коли він став спілкуватися з відомими краєзнавцями Михайлом Клапчуком, Михайлом Музирею, Ігорем Пелипейком, Петром Арсеничем та Володимиром Полєком, істориками Володимиром Грабовецьким та Петром Сіреджуком, письменниками Степаном Пушиком, Богданом Бойком і Ярославом Дорошенком, а ще коли на початку 60-х років він попрацював у наукових бібліотеках та архівах Києва, Львова, Івано-Франківська, то за його словами, він усвідомив, яку велику історію мають Білі Ослави. Переконався, який складний шлях від сивої давнини до наших днів пройшли жителі села. Були у них радощі і смуток, перемоги і невдачі. Але вони долали нестатки, голод, репресії й утверджувались на рідній землі, прославляючи її своїми ділами. Село молоділо, розвивалося, розбудовувалося... "І хоч нині нам нелегко, але ми віримо в силу Божу: побудуємо Україну, створимо гідне життя для усіх її громадян" – такі думки стали приходити до Василя. Ось звідки, як він розповідає, з’явилося в нього спонукання написати щось з історії села.
Так влітку, 1993 року на сторінках чотирьох номерів надвірнянської районної газети "Народна Воля" він опублікував коротке історико-етнографічне дослідження про Білі Ослави "Село моє, на світі ти єдине". Цю розвідку почали вивчати на уроках історії та народознавства школярі місцевої десятирічки, нею користувалися студенти вузів, училищ, технікумів при написанні курсових pобіт, рефератів з історії рідного краю.
Та в газетній публікації неможливо показати широку історичну панораму села. Все ж таки потрібна була книга про його історію, яку Василь Левицький і видав у 1999 році.
Магістр