Визвольна Рада (ID:678120)

Актуальність теми. Тривалий час підпорядкування історичної науки інтересам радянської ідеології унеможливлювало об’єктивне дослідження українського національно-визвольного руху 1940-1950-х років. Водночас він був одним з найпотужніших і наймасовіших європейських рухів опору ХХ ст., який протягом десятиліття протистояв радянській системі. Тому останнім часом спостерігається помітне зростання інтересу фахівців і широкого загалу до історії антикомуністичних рухів під час та після завершення Другої світової війни. Це зумовлено, перш за все, новизною теми, а також пошуком джерел рухів, які стали основою «оксамитових» революцій і сприяли відновленню незалежності країн колишнього СРСР. Історіографія цієї тематики доволі ґрунтовна. Натомість дослідження одного з наймасовіших рухів, що мав досвід найтривалішого і найпотужнішого опору радянській системі, досі перебуває у початковій стадії. Йдеться про багатолітню боротьбу ОУН і УПА проти радянської влади і, зокрема, про діяльність утвореної в Україні наприкінці другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН (революційної) Української головної визвольної ради (УГВР), що проголошена «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі» (Тимчасовий устрій УГВР) [32]. Ця проблема має також значний суспільний резонанс. Невизначеність офіційної позиції державних структур в її оцінці перешкоджає консолідації українського народу. Крім того висвітлення українського визвольного руху 40-50-х років минулого століття в контексті антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи дає можливість чіткіше окреслити роль українського фактору в розвалі Радянського Союзу та відновленні державної незалежності країн, що входили до складу СРСР. Спроба ґрунтовного та об’єктивного дослідження проблем ідеї української державності ХХ ст., зокрема 40–60-х рр. надасть можливість глибше зрозуміти механізми занепаду радянської системи, появу паростків нової хвилі боротьби за українську державність, розширить погляд на сучасні суспільні завдання державного будівництва. В процесі переписування історії України, з виявленням та введенням в науковий обіг до недавнього часу невідомих, секретних документальних матеріалів, багато історичних аспектів набувають належного об’єктивного висвітлення. Дослідження проблеми самоідентифікації української нації дістало особливої уваги з перших же років незалежності. Це цілком логічно, адже саме усвідомлення та утвердження національної ідеї серед народу, є рушійною силою у справі формування нових структур суспільної свідомості, духовної єдності, політичної стабільності. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення і відтворення цілісної картини діяльності Української головної визвольної ради як органу політичного керівництва українським визвольним рухом в 1944 – 1950-х роках. Для реалізації поставленої мети в роботі поставлено наступні завдання: ‒ дослідити процес створення УГВР, визначити її цілі та функції; ‒ розкрити організаційну побудову УГВР; ‒ охарактеризувати основні напрямки діяльності УГВР, визначити їх значення у загальному контексті боротьби за національне визволення.