Есе Феномен гетьманських статтей XVII—XVIII ст. (ID:708662)

Гетьманські статті XVII—XVIII ст. — документи держав¬но-правового характеру, котрі визначають суспільно-політичний устрій Української держави — Гетьманщини XVII—XVIII ст. та порядок її васаль¬них взаємовідносин з Російською державою і називались козаць¬кими літописцями ще й конституціями. Здебільшого вони уклада¬лися з нагоди виборів кожного нового гетьмана як своєрідна угода між козацькою старшиною на чолі з гетьманом та представниками московського царя. Більшість з них посилалася на Березневі статті Б. Хмель¬ницького 1654, хоча, як підкреслюють деякі історики, у підробленому вигляді. До того ж російський царизм, проводячи політику національного гноблення та використовуючи внутрішній розбрат, поступово обмежував суверенні права України і підпорядковував її інтереси інтересам російської монархії. І хоча до деяких пір вдавалося зберегти ті права, які в сукупності забезпечували особливий політико-правовий статус Гетьманщини, наступ царизму на її права посилювався, і це стосувалося передусім самостійності гетьманської влади. Відомі "Переяславські статті" Ю. Хмельницького 1659, Батуринські та Московські статті І. Брю¬ховецького 1663 і 1665, "Глухівські статті" Д. Многогрішного 1669, Конотопські та Переяславські статті І. Самойловича 1672 і 1674, Коломацькі статті І. Мазепи 1687, Решетилівські статті І. Скоро¬падського 1709, так звані "Рішительні пункти" Д. Апостола 1728.