Політика сталінського режиму щодо церкви в роки війни і післявоєнний період: порівняльний аналіз. (ID:727804)

Політика партії та радянської держави щодо релігії, церкви та віруючих в СРСР взагалі і стосовно УРСР у 1940-вих характеризується послабленням тиску на найбільші релігійні спільноти країни, виокремленням Руської православної церкви як панівної, реставрацією її патріаршого центру й управлінських структур, відтворенням на базовому рівні системи богословської освіти. Протягом Другої світової війни церква перетворювалася на інструмент впливу на народні маси, засіб здобуття прихильності населення союзних республік та міжнародної спільноти. Перед Тегеранською конференцією, коли основним питанням міжнародних урядових консультацій була тема Другого фронту, європейська громадськість виявляла особливу зацікавленість долею РПЦ. У Великобританії Об'єднаний комітет допомоги СРСР, що його очолив Хьюлетт Джонсон, настоятель Кентерберійського собору, наполегливо пропонував РПЦ обмін делегаціями. Така міжнародна ситуація змушувала Сталіна йти на певні компроміси із Церквою.