Зразок роботи
Актуальність теми. Після захоплення Франції Німеччиною, її було фактично розділено на дві частини: одна повністю підконтрольна рейху, а іншою стала новоутворена державапід назвою Віші, управління якою проводилося пронімецько налаштованим маршалом Петеном. Адміністрація Віші проводила політику орієнтовану на допомогу сировиною та продовольством Німеччині, було реформовано державне управління на зразок німецького. Політичні кола Віші вбачали у Німеччині місток до створення в світі ‘‘нового порядку’’, ключове місце в якому займатиме Франція. Петенівці вбачали у республіканському ладі згубність для державності і з цією метою було створений режим монархічного типу за яким майже вся повнота влади належала маршалу.
Актуальність даної теми зумовлюється тим, що заради спасіння від війни Франція пожертвувала державним суверенітетом, що в подальшому позначилося не лише в матеріальних та людських жертвах, а і у втраті національної гідності заради ‘‘умиротворення агресора’’.
Розділ І. Характеристика політичних заходів режиму ‘‘Віші’’
«Історія нації - це історія її ідей, а нація
без ідеї не має історії».
Друга Світова війна червоною ниткою пройшла по історії всіх європейських держав – не обійшла вона і Францію. В 1940 Німеччина захопила Францію. Після 22. червня 1940 р. розпочався новий період у французькій історії, період ганьби і спасіння – режиму Віші. У той день, коли престарілий маршал Філіп Петен оголосив, що «треба припинити бій», німецька військова машина нещадно рухалася по Франції, женучи перед собою мільйони біженців, включаючи майже все населення Парижа. Організація і дух французької арміїбули зламані. Англія фактично вже двома тижнями раніше покинула поле битви на європейському материку; легендарний англійський повітряний флот не прийшов на допомогу Франції в годину найбільшої небезпеки; закілька днів до цього Черчілль побував у Турі - приїхав і поїхав, а Рузвельт не надіслав нічого, крім добрих побажань. Після цього Поль Рено і його уряд втекли і докотилися до наступної, останньої гавані. В Бордо - в стовпотворінні машин і схвильованих натовпів роздратованих і розгніваних людей, серед боротьби за місця в кафе і ресторанах, серед чуток про нові німецьких бомбардуваннях і нових німецькихпроривах, хоча тепер майже нічого було проривати, - Рено передав майбутню долю Франції в руки престарілого маршала. І при підтримці кабінету, що складався з фаталістів, кар'єристів, опортуністів і лжепророків, маршал запросив перемир'я[3, с. 37].
А. Бобковський так писав про становище програної Франції « У містечках повно війська. Чекають на демобілізацію. Французи підписали перемир’я на дуже тяжких умовах. Вони мусять віддати німцям усе озброєння, згодитися на окупацію половини країни і всього узбережжя Атлантики, постачати харчування й утримувати окупаційну армію. Так виглядає, що на окупованій території має бути французька адміністрація. […]. Що далі на південь, то легше з хлібом і харчами. Натомість ніде не можна дістати м’ясних консерв. Зате після п’ятисот кілометрів пустки знову з’явилися пиво і лимонад» [1, с.36].
Згодом настав чотирирічний період, найбільш своєрідний і важкий у всій історії Франції.
Магістр