ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ПОЛЬСЬКОЇ ШЛЯХТИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ЛИСТОПАДОВОГО ПОВСТАННЯ (ID:833712)

Правобережжя – великий етнонаціональний регіон, в якому за історію його існування проживали представники різних народів. Але найбільший влив у цьому регіоні мали перш за все представники польської шляхти. Навіть після інкорпорації регіону до складу Російської імперії вона залишилася пануючим станом. Незважаючи на це, імперський уряд не бажав миритися зі зверхністю польського етносу над російським в регіоні. Тому курс самодержавства був спрямований на зменшення впливу і статусу польської шляхти. Поворотною подією стало Листопадове повстання, яке розв’язало руки самодержавству. Це дало змогу легітимізувати наступ влади на соціальні та економічні привілеї шляхти. Схожа політика спостерігається і в сучасних реаліях, коли задля здійснення великодержавної політики використовуються формальні приводи.І не дивно, що в подальшому приводить до протиборств та конфліктів, але вже на політичній площині. Політику Російської імперії в регіоні стосовно польської шляхти найкраще характеризують іменні Укази дані Сенату «Про бунт, що стався в трьох повітах Віленської губернії, і про судження всіх дворян і шляхти, які взяли участь в цьому бунті, військовим судом за Польовим кримінальним уложенням» [1], « Про заходи, які повинні бути прийняті з дворянськими маєтками, викритих в поширенні заколоту в деяких повітах повернутих від Польщі губерній» [2], «Про секвестр і конфіскацію маєтків заколотників»[3]та дані Подільського губернатора «Про облік шляхти яка проживає в Губернії і переході її в однодворці і громадяни»[4]. Дана проблема завжди була досить суперечливою оскільки вона трактувалася різними науковцями відповідно до їхніх політичних поглядів. Так Ю. Самарин [12] і О. Міллер [9] вбачають в імперській політиці щодо польської шляхти Правобережжя єдиновірний крок до збереження російського панування. Цьому питанню приділяли увагу і іноземні дослідникиД. Бовуа [6] та Х. Геровська [8] негативно трактували наступ царизму на польську шляхту. Сучасні українські дослідники окремих аспектів життя польської шляхти Правобережної України С. Лисенко та Є. Чарнецький [10], І. Рибак [11], Л. Баженов [5], С. Сидорук [13,14], В.Брославський [7] вказують на, те що основною метою соціально-економічної політики царизму в регіоні було підпорядкування всіх аспектів життя.