“СВЯТВЕЧІРНЬО-РІЗДВЯНА КАЛЕНДАРНО-ПОБУТОВА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ” (ID:834141)
Зміст
Вступ…3
Розділ І. ПРИГОТУВАННЯ ДО СВЯТОГО ВЕЧОРА НА САРНЕНЩИНІ…………13
І.1. Початок приготування до Святого вечора ....13
І.2. Традиційні святвечірні страви…………15
І.3.Приготування до господарських потреб під час різдвяної обрядовості...........................................20
Розділ ІІ. ТРАДИЦІЙНІ АТРИБУТИ ОБРЯДОВОСТІ СВЯТОГО ВЕЧОРА......................................................................23
ІІ.1.Різдвяний сніп, сіно та інші предмети обрядовості………………23
ІІ.2. Обрядовий хліб………………...26
Розділ ІІІ. СВЯТВЕЧІРНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ: ……….30
ІІІ.1. Основні елементи обрядової вечері.....30
ІІІ.2. Передбачення врожаю і долі ………36
ІІІ.3.Колядування……………………………………………39
ВИСНОВКИ……………………………………………………. 48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…………….50
Зразок роботи
Актуальність дослідження: календарно-побутова обрядовість є одним з найважливіших засобів самоідентифікації українців. Духовна культура завжди займала вагоме місце в житті українського народу. Тема дослідження попри свою надзвичайну цікавість є актуальною для українців зараз. Довгий час український народ був під гнітом держав-сусідів, які намагалися зламати його єдність, насадити свою ідеологію. Без сумніву, схожість традицій і звичаїв, які споконвіків сповідують українці стали тою силою й опорою, що перемагала агресорів й, даючи відсіч, не давала їм знищити й поділити славний український народ. Завдання сучасного покоління закладається у тому, щоб не забувати історію наших предків, їх традиції, а навпаки, сповідувати й берегти їх, щоб залишити не менш славний спадок майбутньому поколінню.
Наразі календарна обрядовість піддається змінам. Це може пояснити лише той факт, що українська традиція, яка пройшла довгу історію свого розвитку може втратити свій первісний вигляд. Як важливо не згубити симбіоз староукраїнської, дохристиянської і християнської культур, інакше українці залишаться без головної символіки зимових свят, бо ж яке Різдво без куті на столі?! Побут сільських мешканців набуває міських форм життя, а спадщина наших предків може вже не цікавити багатьох. А знання своїх традицій і звичаїв – це не тільки вшановування культури своїх предків, а й велика цінність для кожного свідомого українця. Це і виховання молоді, і заклик до збереження традицій українського села.
Вважаю, що основним завданням істориків-етнологів сьогодні є популяризація зібраних матеріалів серед мас населення та глибше дослідження недостатньо вивчених куточків історико-етнографічних районів України. Не винятком є й Полісся, яке попри свою достатню вивченість все одно потребує детальних досліджень окремих районів. Необхідно зробити порівняльну характеристику Середнього Полісся як етнографічного району у складі Північного етнографічного регіону України із сусідніми для того, щоб виокремити локальні особливості та виявити спільність традицій, що еволюціонували споконвіків.
Інші роботи з даної категорії:
Магістр