Історія гомофобії в нацистській Німеччині (ID:840067)

ВИСНОВКИ Дослідивши історію гомофобії в нацистській Німеччині, ми дійшли таких висновків. 1. Охарактеризовано становище гомосексуалістів до формування нацистської Німеччини. Підкреслено, що створене 1872 року нове кримінальне уложення у параграфі про «протиприродну розпусту» передбачало кримінальне покарання за одностатеві зв’язки. Зазначено, що на початку ХІХ ст. з’явилися перші праці, спрямовані на захист гомосексуальності в сучасній історії. У Німеччині першим значним захисником гомосексуалізму вважається автор низки брошур під загальною назвою «Дослідження загадки любові людини до людини» К. Г. Ульріхс, який не тільки вимагав припинення кримінального переслідування і громадського осуду одностатевої любові, але й закликав самих гомосексуалів створити гомосексуальну асоціацію та об’єднаними зусиллями боротися за свої громадянські права. Розкрито сутність сумнозвісного параграфа 175, який із приходом до влади нацистів зазнав змін і став більш жорстким щодо гомосексуалів. За цим параграфом було засуджено близько 50 тис. чоловіків. Зазначено, що до 1933 року в Німеччині активно діяли організації по захисту прав гомосексуалістів (Науково-гуманітарний комітет, «Німецьке об’єднання дружби», «Співтовариство своїх» та ін.), які були розгромлені нацистами. 2. Проаналізовано розвиток гомофобії під час нацистської Німеччини. Охарактеризовано посилення утисків гомосексуалістів, що супроводжувалося припиненням діяльності ЛҐБТ-організацій, розташованих у Берліні, закриттям видань для геїв і лесбійок, діяльності Науково-гуманітарного комітету, розгромом Інституту сексуальних наук у Берліні, змінами в параграфі 175 Кримінального кодексу, заснуванням особливого «рейхс-центру по боротьбі з гомосексуальністю та абортами», внесенням змін до закону «Про запобігання народженню потомства зі спадковими захворюваннями», які стали поштовхом до масової кастрації гомосексуалістів. Зауважено, що особливою жорстокістю відрізнялося Центральне імперське бюро по боротьбі з гомосексуальністю та абортами. Підкреслено, що апофеозом боротьби нацистів із ЛҐБТ-особами стала масова відправка гомосексуалістів до концентраційних таборів, де вони перебували в неймовірно важких умовах. 3. З’ясовано наслідки політики нацистської Німеччини щодо гомосексуалістів усередині країни та на окупованих територіях. Підкреслено, що наслідки націонал-соціалістичної ідеології в Німеччині давали про себе знати упродовж ще тривалого часу після закінчення війни. І хоча репресії проти ЛҐБТ-осіб припинилися, успадкований від Третього Рейху параграф 175 продовжував діяти в країні в його нацистській редакції аж до 1969 року без змін. І лише у травні 1994 року Бундестаг остаточно відміняє цей параграф на території вже об’єднаної Німеччини. Зазначено, що уряд ФРН тривалий час не визнавав гомосексуальних чоловіків жертвами репресій німецького нацизму, перервавши своє мовчання у 1985 році. Пізніше керівництво Німеччини визнало свої помилки і вибачилося перед суспільством. Для порівняння нами коротко охарактеризовано стан гомофобії в Україні в часи її перебування у складі СРСР і за часи незалежності. Констатовано, що, на жаль, українське суспільство ще не досягло того рівня толерантності стосовно ЛҐБТ-осіб, який відрізняє демократичні країни світу.