Недоліки Конституції УНР 1918 (ID:941429)

Незважаючи на численну кількість позитивних характеристик, Конституція УНР мала також і низку недоліків. Це, зокрема, включало відсутність згадки про символіку УНР. У документі не зазначалось про герб, прапор, гімн держави. Відповідно до ст. 1 Конституції 1918 року УНР проголосила себе як суверенна держава, самостійна і ні від кого незалежна.1 Якщо звернутись до теорії, то загальними ознаками держави, як єдиної політичної організації є наявність формальних реквізитів - офіційних символів, таких як: прапор, герб, гімн. Дослідник зазначають, що відсутність у Конституції УНР закріпленої символіки, пояснювалося тим, що Голова Центральної Ради М. Грушевський не вважав дану проблему особливо актуальною. Як він стверджував, всіма визнаного, “постійного національного державного герба ніколи не було” . Ще однією проблемою, яка випливає із загальних ознак держави, є те, що кожна суверенна держава має свою територію та кордони, які можуть розширюватися або звужуватися. У згаданому Конституційному документі не надано чіткої інформації про межі території тогочасної УНР. Також відсутні положення, про скасування приватної власності, а, отже, основне питання соціально-економічної організації суспільства, яке спричинило революцію, — питання власності на землю — залишалося невирішеним на конституційному рівні. Укладачі Конституції усвідомлено обходили це питання, намагаючись залишити собі максимальну свободу дій відповідно до обставин у майбутньому. Не зазначено і не закріплено у Конституції УНР положення про державну мову. У той час УНР переживала тяжкі політичні та соціальні ситуації, включаючи війну і боротьбу за незалежність. Умови часу ставили більший акцент на вирішення важливіших проблем, таких як формування державності та встановлення політичних інститутів. Також можливо, що відсутність конкретних зазначень про державну мову в Конституції УНР виникла через бажання уникнути конфліктів в умовах різноманітності мовних груп та врахування інтересів різних соціокультурних спільнот. Основним недоліком тодішніх законотворців є ігнорування присутності російської мови в українському суспільстві, яке складалося з більш меншинної кількості тих, хто спілкувався на цій мові. Незважаючи на це, вирішення мовно-політичних питань через двомовність не призвело до покращення ситуації, а навіть призвело до загострення етнонаціональних відносин та витіснення іншої неросійської мови. Зокрема йдеться про поширення міфу про те, що в Україні забороняють вивчати російську мову, погрози комуністів щодо вирішення проблеми двомовності на всеукраїнському референдумі.