Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Україна багата і неповторна у народній творчості розмаїттям регіональних особливостей, пов'язаних з географічним положенням, історією, мовою, віруваннями та звичаями, що й складають буття народу. Подальший розвиток української національної культури неможливий без ґрунтовного і поглибленого вивчення традиційного народного мистецтва, його регіональних особливостей.
Сьогоднішній розквіт українського народного танцю пов'язаний з невичерпними скарбами хореографічних творів великого майстра П. Вірського. І саме багатогранна творча діяльність Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, яка протягом багатьох років полонить серця глядачів високим професіоналізмом, надає поштовх для розвитку національної хореографії.
Вагомим кроком на шляху збереження та розвитку національного хореографічного мистецтва було створення у 2002 році Всеукраїнської хореографічної спілки України. Ініціатором та засновником спілки став Герой України, народний артист України, народний артист Росії, пофесор, академік, Генеральний директор і художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського Мирослав Михайлович Вантух. У 2004 році спілці було присвоєно статус Національної. Продовжуючи традиції видатних основоположників українського народно-сценічного танцю та зберігаючи своєрідність національної хореографії, Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського, Міністерст-во культури і мистецтв України та НХСУ виступили засновниками І Всеукраїнського фестивалю-конкур-су народної хореографії ім. П. Вірського.
У мистецтвознавчій літературі розробка проблем історичного та сценічного розвитку хореографічного мистецтва України здійснювалась за декількома напрямками: українська балетна творчість і ґенеза балетного жанру (М.Загайкевич, В.Пасютинська, Ю.Станішевський), історія вітчизняного балетного театру (М.Загайкевич, Ю.Станішевський), становлення української народно-сценічної хореографії (Г.Боримська, М.Загайкевич, В.Купленник, Ю.Станішевський), розвиток техніки та лексики українського народного танцю (В.Авраменко, К.Василенко, В.Верховинець, Р.Гарасимчук, А.Гуменюк), новітні танцювальні течії (М.Пастернакова). Окрему групу складають праці, присвячені творчості видатних балетмейстерів В.Авраменка, В.Верховинця, М.Соболя (Л.Барабан, П.Білаш, В.Коломієць, І.Книш, М.Коць, Р.Пилипчук, Ф.Погребенник, Ю.Станішевський). Проте сценічна хореографічна культура у гармонійній єдності творчих і професійних колективів народно-сценічного танцю України ХХ ст. до цього часу не була предметом комплексного дослідження. У роботах фрагментарно висвітлено лише деякі аспекти її ґенези (І.Книш, М.Пастернакова та ін.)[6, с.21].
Все це і зумовило вибір теми нашого курсового дослідження: «Видатні балетмейстери народної хореографії. Їх творчі здобутки.»
Об’єктом дослідження виступають видатні балетмейстери Української народної хореографії.
Предметом дослідження виступає творчість та вплив балетмейстерів на українську народну хореографію.
Мета: вивчення творчого внеску видатних балетмейстерів у розвиток української хореографії.
Завдання:
1. Проаналізувати історію формування української хореографії.
2. Дослідити творчий внесок видатних балетмейстерів у розвиток української хореографії.
Методи:
1. Аналіз науково-методичної літератури.
2. Порівняння.
3. Узагальнення.