Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. З проголошенням самостійної соборної України підвищилось використання культурної спадщини, як основи для розвитку національної свідомості українського народу. Особливо це помітно у розвитку українського фольклорного та народно-сценічного танцю. Перед фахівцями постало завдання вирішення цілої низки проблемних питань, пов’язаних з подальшим розвитком хореографічного мистецтва, теорії та практики балетмейстерської майстерності, спеціальної освіти тощо.
Цьому сприяє і прийнятий урядом в серпні 1996 року Закон України «Про освіту», в якому визначено стратегічну мету освіти, спрямованої на формування національної самосвідомості, створення умов для творчого росту особистості, її потенційних можливостей, активізації.
У конкретному відтворенні дійсності засобами танцю на перший план виходить пластика і рух, котрі у єдності з музикою складають основу хореографічного твору, його поетичну мову - лексику, своєрідну образно-дієву, ідейно-емоційну систему рухів та їх комплексів. Звідси випливає одна з головних дослідницьких проблем - вивчення історичного розвитку форм та жанрів народно-сценічного танцю.
Багаторічні спостереження показали, що більшість балетмейстерів, працюючи над обробкою фольклорного танцю чи постановкою власного твору на основі народних обрядів, звичаїв, традицій, найчастіше використовують танцювальний фольклор як суто прикладний, зовнішньо- ілюстративний матеріал, без врахування його соціально-історичної та культурно-естетичної природи, композиції, музики, дії тощо.
У всіх перелічених роботах форма та жанр танцю розглядається в зв’язку з аналізом більш узагальнених проблем - історії танцю, його зв’язок з музикою, балетмейстерською та виконавською майстерністю танцю.
Оскільки в практиці не тільки вітчизняної, але й світової мистецтвознавчої літератури спеціальної, цілісної та фундаментальної теоретичної роботи по формам і жанрам народного танцю немає, то у вивченні тих чи інших явищ сценічної хореографічної культури дослідники зустрічаються з помітними труднощами.
Методиці дослідження народного танцю, вивченню його історії, зв’язків з суміжними мистецтвами приділено надзвичайно мало місця, в роботах яких поруч з іншими проблемами розглядаються, хоча і побіжно, питання народного-сценічного танцю. Це дослідження Ж.Новера, І.Вальберга, А. Бурнонвіля, К.Блазіса, М.Фокіна, Ф. Лопухова, В.Богданова-Березовського, Р.Захарова, Ю. Сломінського, М. Ельяша, Ю.Станішевського, М.Загайкевич, О.Лопухова, О.Ширяєва, О.Бочарова, Я.Волинського, А.Ваганової, Н.Базарової, М.Тарасова, Г.Березової, Н.Стуколкіної, В.Верховинця, В.Авраменка, Р.Герасимчука, А.Гуменюка, Г.Боримської, М.Шатульського.
Мета дослідження: розглянути основні форми та жанри творів народно – сценічного танцю та систематизувати шляхи їх збагачення.
Виходячи з мети нашого дослідження, перед нами постають наступні завдання:
1) Проаналізувати літературні джерела з питання історії народно-сценічного танцю.
2) Дослідити основні форми та жанри народно-сценічного танцю.
Об’єкт дослідження народно-сценічний танець як вид хореографії.
Предметом дослідження виступають форми та жанри народно-сценічного танцю.
Методи дослідження: формально-структурний, історично-порівняльний, образно-порівняльний.
Магістр