Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Дослідивши специфіку збирання, дослідження та популяризації українських народних казок Закарпаття у фольклористичній діяльності Івана Хланти, ми дійшли таких висновків.
1. Досліджено життєвий і творчий шлях Івана Хланти, з’ясовано його біографічні відомості, прослідковано особливості його становлення як науковця-фольклориста, визначено основні напрями наукової діяльності. Встановлено, що з дитячих років він виявив незвичний потяг до народної творчості, усвідомив велике значення казок, легенд, коломийок і важливості їхнього збереження та поширення в народі. Зазначено, що навчання у школі визначило його життєвий шлях фольклориста і призвело до Ужгородського державного університету, а пізніше – до Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук України. З’ясовано, що І. Хланта працював учителем в різні часи у низці шкіл, інспектором Тячівського райвідділу народної освіти, викладачем, а потім бібліотекарем в УжДУ. Після років поневірянь він був призначений провідним методистом Обласного організаційно-методичного центру культури, де працює й понині.
Доведено, що становлення І. Хланти як науковця-фольклориста розпочалося в часи його навчання на філологічному факультеті УжДУ і продовжилось упродовж наступних років його життя і багатогранної діяльності. Підкреслено, що він наполегливо і послідовно вдосконалював і шліфував вироблену ним систему роботи, яка починалася із записування казок, легенд, коломийок, пісень, прислів’їв та приказок, переказів, і продовжувалася поверненням фольклорних скарбів у духовний світ та національну свідомість сучасного покоління української молоді. З’ясовано, що становленню Івана Хланти як висококласного науковця-фольклориста сприяли величезна тяга до теоретичних знань, успішна практична діяльність, пов’язана із записуванням казок, народних пісень, інших жанрів усної народної творчості. Зазначено, що він розробив свою методику цього процесу, ретельно вивчаючи обставини, в яких побутували досліджувані твори, вивчаючи особистість виконавця чи оповідача, розглядаючи різні варіанти одного й того самого твору, діалектні особливості мови, порівнюючи їх із записами інших фольклористів різних часів.
Виявлено, що наукова діяльність І. Хланти відбувається в кількох напрямках: у фольклористиці, літературознавстві, бібліографознавстві, мистецтвознавстві, етнографії, педагогіці, й у кожній із них доробок майстра став відкриттям нових інтелектуально-мистецьких обширів. Про це, зокрема, свідчать понад сто книг, які він написав, упорядкував і надрукував. Зауважено, що в наукових працях фольклористичного напрямку слід виокремити видання казок, пісенний фольклор, етнографічні збірники, збірник статей із фольклористики «До джерел», оригінальні видання історико-культурного плану, внесок в «Енциклопедію Закарпаття: визначні особи ХХ століття», духовні пісні тощо. Зазначено, що в дослідженні пісенного фольклору І. Хланта зумів зібрати, записати й видати перлини багатющої пісенності українців, які істотно збагачують і розширюють знання тематичного й мелодійного розмаїття пісень Закарпаття, Львівщини, зарубіжжя в місцях компактного проживання українців. Підкреслено, що народознавець особливу увагу приділив стрілецьким і повстанським пісням, духовним пісням Закарпаття, коломийкам. Відмічено, що в галузі літературного краєзнавства І. Хланта уклав цілу низку бібліографічних покажчиків, з-поміж яких особливу цінність представляє «Літературне Закарпаття у XX столітті», а також його нариси про життя і творчість письменників Закарпаття. Зауважено, що своєрідним напрямком наукової діяльності у сфері народознавчих досліджень І. Хланти було з’ясування особливостей духовного портрета одного села, краю, компактного проживання українців за межами Закарпаття.
2. Охарактеризовано казкознавчу діяльність І. Хланти, виявлено специфічні риси закарпатських народних казок, висвітлено класифікацію зібраних фольклористом казок, проаналізовано збірки казок, упорядковані казкознавцем. З’ясовано, що до специфічних рис закарпатських народних казок належить перетинання традицій, мови, культури різних національностей, що проживають у краї, тому відчутні угорський, чеський, словацький, румунський впливи. Зокрема, угорські впливи спричинили появу в казках Закарпаття таких міфологічних персонажів, як босорканя, босоркун (чаклун), шаркань (дракон) та великої групи мадяризмів. Встановлено, що тільки в закарпатських казках можна зустрітися з повітрулями, які відрізняються від інших жіночих міфологічних персонажів здатністю літати та функціональною подібністю до птахів. В них часто трапляються місцеві діалектизми, які зберігають особливий колорит творів. Виявлено, що в закарпатських казках майже нема описів, сюжет розгортається лінійно, характеристики персонажів є спрощеними та незмінними.
З’ясовано, що виокремлюючи різновиди казок, І. Хланта не відступає від загальноприйнятих принципів класифікації, поділяючи їх на: казки про тварин, героїко-фантастичні та соціально-побутові. Серед останніх він виділяє: антипанські; про попів, які заблудили від правди; антицарські; про бідних і багатих, родинно-побутові, виявивши основні відмінності між ними. Казкознавець доводить переваги такого поділу казок. Встановлено, що українські казки про тварин на Закарпатті мають багато спільних рис з аналогічними творами інших народів за походженням, сюжетним складом, характером образів тощо, що особливо виявляється в казках слов'янських народів. Зазначено, що поряд із казками значну увагу І. Хланта приділяв легендам і переказам, з-поміж яких виділяючи історичні, побутові, релігійні.
Виявлено, що як упорядник, автор передмов, коментарів, приміток, даних про казкарів І. Хланта виступав у цілій низці збірок казок: першою була «Правда і кривда» (1981), останньою (на сьогодні) – «Казки Закарпаття в записах Івана Хланти» (2024). Відомо, що загальний наклад цих збірок складає майже мільйон примірників. Особливу увагу приділено виданню «Казки та легенди з-під Хустського замку», в якому вміщено народні твори різних видів та жанрів: казки, легенди, бувальщини, билиці, анекдоти. Встановлено, що збірники казок, упорядковані І. Хлантою, є оригінальними за тематично-жанровим компонуванням. Приміром, збірник «Казки Карпат» побудовано за регіональним принципом, «Розумниця» містить соціально-побутові казки про дівчат і жінок. У збірнику «Мамине серце» зібрані героїко-фантастичні казки, де головною героїнею є також жінка, назва збірки «Казки про бідних і багатих» є промовистою і не потребує коментарів. Збірник «Трапила коса на камінь» вміщує сатиричні соціально-побутові казки. Узагальнено, що українські читачі різного віку і з різними смаками отримали унікальну колекцію збірників казок від Івана Хланти. Структура цих збірників характеризується наявністю казкового матеріалу, авторських передмов, коментарів, приміток, даних про виконавців, а також словників малозрозумілих для сучасного читача діалектних слів.
3. Розкрито подвижницьку діяльність Івана Хланти, висвітлено його просвітницьку та популятизаторську роботу. Виявлено, що його просвітницька робота спрямована необхідність повернення до питомо національних надбань, сформованих українським народом упродовж тисячоліть, творчо розвивати і справджувати їх у сучасну національну освітньо-виховну систему. Аби допомогти молоді наповнити життя духовністю, сприяти гармонічному її розвитку, залучати до глибинних джерел, що мають витоки в закарпатському краї. Підкреслено, що для впровадження цих ідей у практику життя сучасної школи І. Хланта створив у 2005 році на громадських засадах народний літературно-мистецький музей у його рідному Копашнові, в якому І. Хланта систематично організовує зустрічі з відомими людьми краю – письменниками, художниками, композиторами, співаками, народними умільцями тощо. Зауважено, що в експозиціях музею можна знайти не лише книги письменників, а й картини художників, вишивки, доріжки, килимки місцевих народних умільців, рушники, скатерті, серветки, шкатулки тощо, що викликає в учнів відчуття духовного зв’язку з рідним краєм, його традиціями та звичаями. Підкреслено, що в музеї проводяться не лише екскурсії, а й уроки літератури рідного краю, багатогранна позакласна і позашкільна робота. Все це сприяє усвідомленню підростаючим поколінням свого кровного зв’язку з далекими і ближчими предками, з героями минулого. Виявлено, що народознавця дуже непокоїть проблема зросійщення українців, яку він докладно аналізує у духовно-просвітницькій книзі «Рідна мова – дар Божий». Доведено, що місію просвітника Іван Хланта несе під час своїх зустрічей із читачами, учнями та студентами, учасниками художньої самодіяльності на різних фестивалях народної творчості, фахівцями-народознавцями, трудовими колективами у містах і селах, а також під час численних презентацій у бібліотеках та інших закладах культури.
Зазначено, що з метою популяризації сучасних фольклорних процесів їхні дослідження та видання фольклорних збірників ведуться на основі великого фактичного словесного й музичного матеріалів, зібраного під час експедицій районами області та поза її межами. Нагромаджений і класифікований за жанрово-тематичним принципом матеріал регулярно публікується у фольклорних збірниках, які збагачують цінними зразками народної творчості фольклористику, історію, етнографію. Підкреслено, що особливо значним у популяризації закарпатського фольклору є часопис «Культурологічні джерела».
Встановлено, що як провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури І. Хланта разом з іншими співробітниками центру є постійним учасником радіо- та телепередач культурологічного і фольклористичного характеру, бере участь у всеукраїнських нарадах, наукових конференціях, симпозіумах з питань народнопоетичної творчості, виступає з відповідними доповідями та повідомленнями; проводить обмін фольклорними виданнями із зарубіжними науковими установами та бібліотеками, семінари, семінари-практикуми та майстер-класи, у яких культурологи щедро діляться своїми творчими знахідками. Зроблено висновок, що на всіх рівнях здійснюється активна популяризація фольклорних здобутків Закарпаття, примножуючи тим кількість прихильників народної творчості. Одну з ключових ролей у цьому виконує І. Хланта.
