Зміст
30. Конфліктність, пов’язана з матеріальною відповідальністю. Шляхи подолання конфліктів, пов’язаних з матеріальною відповідальністю
Ситуація № 20
Група перекладачів відділу науково-технічної інформації дослідно-конструкторського бюро складалася з п'ятьох жінок і начальника групи Усенка. Він намагався не втручатися у взаємовідносини в колективі, що звичайно самостійно розподіляли роботу між собою. Підстав для занепокоєнь не було: група не тільки справлялася з роботою, але і значно перевиконувала норму виробітку. Відносини в групі були гарними. Співробітниці – молоді жінки, приблизно одного віку, допомагали одна одній. Ніяких непорозумінь, а тим більше конфліктів не виникало. Наприкінці кожного тижня відбува¬лася традиційна нарада групи, на якій Усенко звичайно відзначав гарну роботу всіх жінок і повідомляв про майбутню роботу. Самі співробітниці пропонували додатковий матеріал для перекладу, цікавий із їхньої точки зору.
У групі об'єктом загальної опіки була Зінченко, що не мала достатнього досвіду і кваліфікації. Ця опіка її трохи дратувала, але вона з вдячністю приймала допомогу. Якось на традиційній нараді Зінченко запропонувала для перекладу велику серію статей, що містять матеріал по улаштуванню, розробка якого в даний момент у конструкторському бюро явно зайшла в безвихідь. Усенко, переконав¬шись у цінності матеріалу, попросив Зінченко відкласти убік інші переклади і негайно прийнятися за цю серію. Зінченко взялася за роботу всерйоз, не жаліючи ні часу, ні сил, трудилася в суботи, неділі і вечорами. Перші ж переклади допомогли конструкторам істотно просунутися у розробці улаштування. Діяльність Зінченко була замічена керівництвом конструкторського бюро. Усенко на нарадах декілька разів відзначав корисну ініціативу Зінченко, указуючи на скроні якість її перекладів. Обсяг роботи, виконаної Зінченко, виявився значно більшим, ніж у будь-якої іншої співробітниці.
Коли пройшло приблизно два місяці, обстановка в групі різко змінилася. Усенко, заходячи в кімнату жінок, часто бачив, що Зінченко сидить із заплаканими очима, а в кімнаті тяжка тиша. Іноді його прихід обривав голосні суперечки. По усьому стало очевидно, що перекладачки змінили своє відношення до Зінченко. Спочатку вони мовчки не схвалювали її старанність. Потім почали в її присутності обмінюватися гострими зауваженнями з приводу її зовнішності. Потім відкрито стали обвинувачувати Зінченко в бажанні виділитися з колективу, зробити кар'єру. Обстановка усе погіршувалася. Загальний обсяг перекладів у групі явно зменшився. Якщо раніш дехто з перекла¬дачок засиджувався вечорами, брав роботу додому, то тепер усі, крім Зінченко, знаходилися на роботі в суворо призначений час і перекладів додому не брали. Вичерпалась і ініціатива на традиційних щотижневих нарадах - усі сиділи мовчки і чекали вказівок Усенко. Той спробував було присоромити перекладачок несправедливим відношенням до Зінченко, висловити невдоволення продуктивністю, що понизилась, але наштовхнувся на глухе несхвальне мовчання.
Відносини в групі стали поліпшуватися, коли, домовившись із керівництвом групи технічної інформації, Усенко пересадив Зінченко в їхню кімнату. Тепер перекладачки стали досить часто зустрічатися й у неробочий час. Але обсяг перекладів продовжував скорочуватися, а потім стабілізувався, хоча і на непоганому, але незрівнянно більш низькому рівні, чим раніш. Це було помічено начальником відділу. Усенко на нарадах групи піднімав питання про знижену продуктивність і ставив за приклад Зінченко. Перекладачки апелювали до існуючих норм перекладу. Дійсно, норма точно виконувалася усіма. Тоді Усенко домігся введення преміальної системи, поставивши премію в залежнicть від перевиконання норми перекладу і його якості. Оклади були змінені таким чином, що перемінна частина заробітної плати могла скласти до 30% щомісячного заробітку. Результат виявився несподіваним – усі чотири перекладачки поклали на стіл Усенко заяви про звільнення. Умовляння не допомогли: через два тижні в групі перекладачів залишилася одна Зінченко.
Ситуація №22
До введення в експлуатацію нового цеху заводу залишалося приб¬лизно півроку. Для роботи в цеху були прийняті одночасно 32 жінки, у тому числі Волошина, що має вищу освіту по даному профілю. Місяць тривало навчання на заводі, а потім місяць жінки на чолі з Волощиною проходили стажування в аналогічному цеху в іншому місті. Усе йшло добре. Занепокоєння доставляла тільки одна з робітниць – Костенко, 21 року, незаміжня, дещо різка, властолюбна і дуже енергійна жінка. Трудилася вона бездоганно, освоювала нову професію краще за інших, але трима¬лася дуже незалежно, з усіх питань мала власну думку. Наказам Волошиної підкорялась з неохотою, демонструючи явне невдоволення, їй наслідували дві її подруги, із якими вона разом прийшла на завод, а незабаром почали приєднуватися й інші жінки. Проте в той же час начальник нового цеху Поляков не бачив приводу для занепокоєння.
По приїзду на свій завод група розділилася на дві зміни. Волошина очолила одну із змін, а Костенко зі своїми подругами потрапила в зміну майстра Лозової, жінки з вищою фаховою освітою, що раніше працювала науковим співробітником інституту. Місяців через два виявилися різкі розходження в роботі цих двох змін. Зміна Волошиної мала менше браку. У зміні Лозової браку було більше. Робітниці цієї зміни постійно скаржилися на погані умови праці, на недотепне керівництво зі сторони майстра. А Лозова, у свою чергу, була незадоволена своею зміною, обвинувачувала у всьому Костенко як головного "бунтаря" і "дезорганізатора".
Спроби Полякова виправити положення шляхом бесід і умовлянь до позитивного результату не призвели. Пройшло ще декілька місяців і Лозова, не витримавши тиску, звільнилася. Поляков вирішив провести ризикований, на його погляд, експеримент: запропонував Костенко стати бригадиром хоча б на час відсутності майстра. Вона погодилася. Буквально на третій день у роботі бригади відбулися зміни: рівень браку знизився, робочі місця були приведені в ідеальний порядок, змінні завдання виявилися перевиконаними. Зміна Костенко за всіма показниками швидко обігнала зміну Волошиної.
Пройшло ще два місяці і Поляков запропонував Костенко місце майстра зміни, але за умови, що та піде учитися в технікум. Через десять днів Костенко надала довідку про те, що вона зарахована па вечірнє відділення технікуму. Півроку роботи Костенко в якості майстра виявилися настільки успішними, що Поляков призначив її старшим майстром ділянки. На цьому місці Костенко залишалася протягом двох років і заслужила чимало похвал. Коли звільнився начальник бюро технічного контролю, де працювало більше 100 чоловік, Поляков запропонував Костенко зайняти цю посаду. Проте, буквально з перших днів у неї виникли труднощі з підлеглими. Костенко звинувачували в грубості, різкості, незнанні справ тощо. Через деякий час її положення в БТК стало нестерпним. Костенко була змушена повернутися на місце старшого майстра ділянки.
Література
Магістр