Модель типології культур О.Шпенглера в стратегії міжцивілізаційних взаємовідносин (ID:179201)

Модель типології культур О.Шпенглера в стратегії міжцивілізаційних взаємовідносин Сучасне розуміння соціокультурного розвитку людства відзначається у сучасній науці радикальною заміною концепцій. У ХІХ ст. в умовах панування еволюціонізму у науці склалась стадіальна або формаційна концепція. Відкриття Чарльзом Дарвіном закономірностей розвитку життя на Землі революційно вплинуло на тогочасне суспільство. Закони й принципи біологічної еволюції науковці почали переносити в інші науки [7, с. 74]. Цивілізаційний підхід в історичному пізнанні, в теорії і філософії культури розвивається близько 150 років. Цього достатньо, щоб методологічно протиставити його загальноеволюційному підходу, затвердити як рівноцінний підхід до історії і сучасного розвитку людства. Цього достатньо, щоб виділити коло основних цивілізацій і охарактеризувати етапи і цикли розвитку цивілізацій - автономних історій, шляхом виділення яких і обґрунтовувалася ідея живого різноманіття культур. Оскільки типологією в рамках цивілізаційного підходу займалися в основному історики, даний аргумент циклічних історій - «зародження» і «вмирання» цивілізацій - і здавався найбільш сильним для того, щоб пояснити їх «розмноження» - множинність [4, с. 181].