Зразок роботи
1. Вступ
Проблема припинення нелегального обігу культурних цінностей набуває останнім часом важливе значення. Не випадково з цього приводу прийнято ряд міжнародно-правових актів. Україна бере участь у низці розроблених під егідою ЮНЕСКО багатосторонніх конвенцій про захист культурних цінностей та попередження їх незаконного переміщення. У їх числі Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р., Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності 1970 р., Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 м. З загальнолюдського значення культурної та природної спадщини виходить Конвенція 1972 р.: культурна і природна спадщина, що знаходиться на території кожної держави, характеризується в Конвенції як частина всесвітньої спадщини всього людства. Конвенція 1970 р. закріплює дозвільний порядок вивезення культурних цінностей, визначає, в яких випадках вивезення культурних цінностей (їх перелік наводиться у Конвенції) і передача права власності на ці цінності розглядаються як незаконні, зобов'язує вживати заходів до їх повернення. Дипломатична конференція, що відбулася в Римі в червні 1995 р., прийняла Конвенцію ЮНІДРУА з викраденим або незаконно вивезених культурних цінностей. Цілями Конвенції є, зокрема, захист культурного надбання та культурних обмінів, сприяння ефективній боротьбі з незаконним перевезенням і торгівлею культурними цінностями. Під культурними цінностями в Конвенції розуміються цінності, які з точки зору релігійної або світської володіють важливістю для археології, антропології, історії, літератури, мистецтва чи науки і які належать до однієї з категорій, перерахованих у додатку до Конвенції. Конвенція передбачає обов'язок власника викраденої культурної цінності повернути її. Основні положення зазначеного документа, що мають характер міжнародного зобов'язання, мають найважливіше значення для правозастосовчої практики взагалі і припинення контрабанди культурних цінностей особливо. При цьому необхідно виходити з деяких склалися в даній області тенденцій:
нелегальне переміщення культурних цінностей продовжує залишатися на високому рівні;
контрабандне вивезення предметів старовини і мистецтва приймає характер міжнародної організованої злочинності;
відбувається якісне зростання нелегального обігу культурних цінностей: через кордон переміщуються не тільки окремі старовинні предмети, але й цілі спеціально підібрані колекції;
злочинний промисел у сфері незаконного обігу культурних цінностей відрізняється високим ступенем професіоналізації, спеціалізації і розподілом кримінального праці: у більшості випадків вивозяться предмети були раніше викрадені з музеїв, церков або приватних колекцій;
найчастіше предметами контрабандного вивезення культурних цінностей стають ікони, старовинні монети, ордени і медалі, рукописи, стародавні і рідкісні книги, картини, предмети релігійного культу, філателістичні матеріали, предмети нумізматики, фалеристики та боністики;
законодавчі акти, що регулюють порядок переміщення, культурних цінностей через митний кордон, повністю зупинити контрабандні потоки не можуть;
цінностей до моменту їх передачі доставка і осідання незаконно вивезених культурних цінностей здійснюються, в основному, в країни Західної Європи, Японію, США, на Близький Схід.
6. Висновок
Отже, таким чином, можна зробити висновок, що організація боротьби з незаконним переміщенням культурних цінностей є системою заходів стратегічного і тактичного характеру, що передбачають співпрацю з правоохоронними органами та митними органами інших країн для продуктивної боротьби.
Як показує судово-слідча та адміністративна практика, у більшості випадків встановити замовників і безпосередніх виконавців вивезення культурних цінностей не вдається, що свідчить як про глибоку законспірірованності цієї діяльності, так і про явне змові контрабандистів з обслуговуючим транспортні засоби (наприклад, морські судна) персоналом і з працівниками суміжних з митницею структур.
У наступні роки тенденція на переправлення за кордон культурних цінностей малими партіями також зберігається і розвивається в нових напрямках.
Але за допомогою вищеперерахованих методів виявлення незаконного переміщення культурних цінностей (митний контроль, огляд транспортного засобу, перевірка документів, використання орієнтування – співпраця з правоохоронними органами тощо) є митники борються з цим явищем досить успішно.