Зразок роботи
Вступ
Музеї у сучасному суспільстві розглядаються як невід’ємна складова його соціокультурного простору. Розвиток музейної галузі всебічно сприяє духовному вдосконаленню суспільства, утвердженню його гуманістичних цінностей, інтеграції національної спадщини у культуру світового співтовариства. Музей, як специфічний, багатофункціональний соціокультурний механізм, спрямований на збереження історико-культурної спадщини, дослідження музейних пам’яток, разом з тим проводить значну науково-просвітницьку діяльність, здійснює експозиційну роботу.
Уже кілька десятиліть світ грає за правилами економіки вражень і уваги. І музеї в цьому світі стають сервісами самоосвіти і тренажерами уваги.
Коли середньостатистичний турист потрапляє в Париж, то відчуває себе трохи ніяково, якщо не завітав до Лувру. Тому готовий вистояти пару годин у кілометровій черзі на сонці заради прекрасного. З почуттям незавершеності приїжджаєш з Мадрида, так і не відвідавши музей Прадо, або з Нью-Йорка, не ступивши своєю туристичною ногою у музей Метрополітен. Здається, що цим музеям пощастило мати в своїх колекціях Мона Лізу, твори Ель Греко або плаття від Карла Лагерфельда, на які автоматично «йде» глядач зі всіх куточків світу. Але які фактори успіху залишаються під водою цього айсберга? Що робить музей успішним? Окрім наявного музейного фонду, це звичайно і музейний сервіс. Саме тому, важливо проаналізувати та виділити основи музейного сервісу, в даній роботі.
1. Основа, базові критерії та фактори музейного сервісу
Сервісологія використовує як загальнонаукові методи дослідження, так і конкретно-наукові, що запозичені з різних суміжних наук (психологія, соціологія, економіка, право, технічні науки та ін.).
Сервіс – взаємозв’язана сукупність послуг, яку також вважають окремою комплексною послугою.
Із розвитком сфери послуг набули актуальності проблеми її функціонування, які:
- не могли ефективно вирішуватися відповідно до традиційних підходів у науці і практиці;
- вимагали комплексного підходу до дослідження та управління.
Так у 1980-х рр. виник новий напрям міждисциплінарних досліджень різних аспектів розвитку сфери послуг, який поступово перетворюється в окрему наукову та навчальну дисципліну – Service science, management and engineering (SSME).
Музейна діяльність передбачає широкі контакти з громадськістю, і комунікативна функція набуває особливої ваги у взаємозв’язках музею та суспільства. Поряд із традиційними формами музейної комунікації, такими як експозиційно-виставкова, просвітницько-освітня, видавнича, в умовах інформаційно-технологічного розвитку з’являються сучасні способи взаємодії музею і суспільства, спрямовані на розширення сфери впливу закладів культури серед громадськості.
Останнім часом пильну увагу фахівці музейної галузі приділяють проблемі залучення до музейного поля якомога більше відвідувачів. Зосередженість на музейних контактах сприяє підвищенню ролі музею у суспільному житті, посиленню його впливу на духовну сферу країни, врахувуючи прицьому і економічний ефект від розгортання музейної комунікації. Досвід музейної роботи переконує, що мало хто, ознайомившись із музейною експозицією, залишається байдужим до унікальних музейних пам’яток, емоційне сприйняття яких підсилюють змістовна розповідь співробітників та використання технічних засобів. Проте, щоб пробудити бажання відвідувачів ознайомитися з колекцією музею, необхідно розвивати його комунікативні можливості, залучати різноманітні форми співпраці з музейною аудиторією, що різниться за соціальною, професійною, віковою та іншими ознаками – все це є складовими музейного сервісу.
Матеріальне благополуччя музею виявляється у прямій залежності від якості та різноманітності запропонованого ним сервісу. Ринкові відносини поширюються саме на послуги, що надаються музеями – тобто. сферу обслуговування. Ці відносини не повинні, згідно з юридичною основою діяльності музеїв, торкатися основи основ музейної справи – музейні предмети, що становлять музейні збори. Сфера музейних послуг, що надаються сьогодні, значно якісно і кількісно змінилася. Довгий час музейні послуги зводилися до двох головних напрямків роботи з відвідувачами, що сформувалися ще в ХІХ ст.: проведення екскурсій та організація лекторіїв. Ці два напрями науково-популяризаційної роботи й у наші дні зберігають свої позиції.
В даний час перелік послуг, що пропонуються музеями, став значно ширшим та різноманітнішим: експозиції, виставки, екскурсії, музейні уроки, лекції, абонементи, музейно-освітні програми, заходи, свята, презентації, майстер-класи, туристичні послуги, консультаційні послуги, методичне забезпечення музеїв краю, відтворення музейних предметів, послуги бібліотеки музею, експертиза предметів музейного значення, музейний магазин.
Основні фактори технології сервісу – це сукупність менеджменту, стиль управління та організації діяльності музею.
Музейний менеджмент – це система знань про теорію і практику управління музеєм і музейним персоналом. За хронологічним критерієм виділяється стратегічний, тактичний та оперативний менеджмент. За аспектом управлінської праці – на загальний (адміністрування), виробничо-технологічний, людських ресурсів, комерційно-фінансовий, маркетинговий та ін.
Основний постулат стратегічного музейного менеджменту можна сформулювати так: виживання і розвиток музею на довготривалу перспективу залежить від здатності цього музею своєчасно передбачати зміни суспільних запитів, споживацької мотивації та ринкової кон´юнктури і відповідним чином адаптувати свою організаційно-обслуговуючу структуру і спектр номенклатури музейного продукту.
Сьогодні в Україні бракує досвідчених менеджерів вищої та середньої ланок управління музейними установами та їх об´єднаннями, які займалися б розробкою і втіленням у життя довготермінових стратегій розвитку й комерційної прибутковості музеїв, поповнення їх колекцій, проведення публічної діяльності й участі у глобальних системах соціальної комунікації. Існує проблема укомплектування штату музейних керівників менеджерами нових підрозділів: розвитку, маркетингу, PR і реклами. Умови ринкових відносин вимагають вводити посаду заступника директора з маркетингу.
Однак хибно вважати, що сучасні музеї мусять...........
3. Якість послуг та управління
Якість надання послуг музею, формується завдяки комплексу елементів: на основі роботи з аудиторією, фінансового менеджменту, формування бренду та менеджменту музею.
Робота з аудиторією. Як і будь-який бізнес-проект, музей повинен добре знати і розуміти свою цільову аудиторію. Необхідно своє «ядро» - відвідувачі, які ходять до музею багато разів, цікавляться новими виставками і рекомендують заклад своїм друзям. Однак, маючи це «ядро», музею слід кожен день думати не тільки про його підтримку, а й про розширення своєї аудиторії, залучення нових груп. Наприклад, крім роботи зі своїм «ядром» – сім'ями з дітьми середнього шкільного віку, розробляти програми і заходи для молодих мам і тат з дітьми до 3-х років.
Фінансовий менеджмент. І це не тільки про вміння грамотно розрахувати і розподілити державний бюджет, який, як правило, повинен покрити всі комунальні витрати, ремонт, оплату команди, реставрацію творів і охорону. Але також про залучення додаткових фінансів. Через підставу благодійних рахунків, фондів, дружніх організацій при музеях або формування популярних в США і Європі «Товариств друзів» – меценатів і спонсорів музею, які його регулярно підтримують ресурсами.
Менеджмент музею. Побите «кадри вирішують все» не втрачає своєї актуальності і в музейному світі. Але є нюанс – хоч доходи музеїв і прагнуть до зростання, витримати конкуренцію багатьох галузей в частині оплати фахівцям вони об'єктивно не можуть. Збалансувати ситуацію може гнучкий графік для співробітників і час на інші проекти: написання книг, консультації та інші види діяльності, що приносить дохід. Сюди ж варто віднести принцип прийняття рішень у музеї, залученість всіх співробітників у цей процес, відкритість менеджменту до ідей і пропозицій.
Бренд. Музей продає не просто враження, він продає почуття приналежності до якоїсь історії. Зрозуміла комунікація
Магістр