Використання етноелементів у творчості сучасних українських композиторів (ID:797175)

Народне музичне мистецтво як вияв історичної пам’яті народу завжди посідало важливе місце у композиторській практиці. Фольклор і професійна музична творчість як дві площини відображення дійсності утворились на різних етапах розвитку суспільної свідомості для задоволення певних духовних потреб. Разом з тим, протягом багатьох століть вони паралельно співіснували в історико-культурному середовищі, постійно перебуваючи у тісному взаємному переплетенні, взаємодоповненні та взаємовпливі. Фольклорний мелос, передаючись від покоління до покоління, створював свій неповторний побутовий мистецький діалект, що плідно впливав на музичну творчість. Фольклор у сучасному художньо-часовому вимірі набуває дивовижних ознак. Скарб прадавнього фольклору, за словами С. Грици, “… опиняється в незвичних для нього умовах урбанізованого середовища і зазнає трансформацій своїх первісних функцій” [4, 52]. Особливо активний інтерес до використання фольклору спостерігається в творчості композиторів XX-поч. ХІХ століття, у період самовизначення національних композиторських шкіл, як прояв національного в музичній культурі. Переймаючи естафету від композиторів-класиків (М. Лисенко, М. Леонтович), основоположників сучасної української музичної класики (Б. Лятошинський, Л. Ревуцький), нові покоління композиторів, розвиваючи їхню традицію, формують нові підходи до творчого оволодіння багатствами народного мистецтва. Однак, цей процес не закінчується, і навіть в умовах сучасної глобалізації національний фольклор продовжує плідно живити творчість українських митців наступних поколінь.