Історико-культурний зміст епохи Просвітництва (ID:799193)

Загальна характеристика епохи Просвітництва. Доба Просвітництва (XVII-XVIII ст.) - це період великих струсів і великих утопій, пов’язаних з могутніми духовними шуканнями, які були за своєю внутрішньою сутністю революційними, за соціальною спрямованістю -антифеодальними, й антиабсолютистськими - за політичною програмою. Наукові знання, носієм яких раніше були лише вчені, широко розповсюджується в маси. Звідси і назва «просвітництво». У другій пол. XVII ст. виникають надзвичайно складні явища в усіх сферах існування європейського суспільства: в економіці панівне становище почала займати буржуазія, розвиток капіталістичних виробничих відносин набув незворотного характеру, проте політична влада, як і раніше, перебувала в руках феодалів, панувала абсолютистська монархія. На цьому грунті виникають принципово нові течії суспільної думки, філософії, наукових пошуків, різних сфер художньої культури. Просвітництво – домінуюче й найвпливовіше явище культури Нового часу. Воно об’єднало всіх прогресивно мислячих представників молодої буржуазії («третього стану»): філософів, вчених, діячів культури, політиків, органічно поєднавши як ідейну, так і політичну самосвідомість нового класу. Зародилося в Англії в к. 17 ст., а розквіту досягло в середині 18 ст. у Франції.