Національно-культурне відродження в Галичині (ID:890001)

ВСТУП Кінець ХVІІІ – початок ХХ ст. іменується періодом національно-культурного відродження на українських землях, що характеризується пробудженням національної самосвідомості, активним політичним життям і модерною українською культурою. Питання висвітлення культури та історії періоду національного відродження має безумовно важливе значення для розуміння цілісної картини історичного розвитку України в ХІХ – початку ХХ ст. Культурно-національне відродження того періоду стало міцним фундаментом для подальшого державного відродження 1917-1920 рр., сформувавши національну самосвідомість іплатформу українського руху, та крім цього ознаменувалось чималими культурними здобутками.Всупереч тому що тема національно-культурного відродження доволі детально вивчена українською історіографією, потрібно ще раз звернутись до деяких як загальнотеоретичних проблем цього явища на західноукраїнських землях, а саме на території Галичини– регіоні, з якого фактично і розпочинався український рух. Об’єктом дослідження є явище національно-культурного відродження в Галичині в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Предмет дослідження – передумови, основні етапи і наслідки національно-культурного відродження в Галичині, його характерні риси і особливості. Мета роботи – дослідити умови розвитку і характерні особливості національно-культурного відродження в Галичині в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Реaлiзaцiяцiєїметипеpедбaчaєвиконaннянизкизaвдaнь: ― визначити соціальні, культурні і політичні особливості національного відродження на Західній Україні, його основні етапи, передумови і рушійні сили. ― охарактеризувати культурно-просвітницьку діяльність «Руської трійці» та її роль в пробудженні національної свідомості; PОЗДIЛ1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В ГАЛИЧИНІ Згідно із загальноприйнятою дефініцією, під поняттям національного відродження розуміється усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії і сучасного світу. Говорячи про національно-культурне відродження, сучасні дослідники часто мають на увазі відродження народних звичаїв і традицій, створення національної школи, театру, тощо. Один із найвизначніших дослідників цієї проблеми, професор Празького університету М. Грох запропонував три етапи знаного з ХІХ ст. національного відродження: академічний, культурний та політичний. Національне відродження, що розпочалося в Лівобережній Україні, мало значний вплив на пробудження національної свідомості українців у Галичині, яка перебувала на той час в складі Австрійської імперії. М. Грушевський датує початки національного відродження Галичини першими десятиліттями 19 ст., коли серед нового уніатського духовенства з’являються «освічені і тямущі люде, які думають не тільки про інтереси своєї церкви, а й про інтереси народні, національні, заходяться коло піднесення народної освіти і добробуту, коло розвою національної культури ». Як приклад вчений наводив діяльність гуртка вПеремишлі, діячі якого обстоювали викладання вшколах руською мовою, написання для нихпідручників. Порівнюючи розвиток культури впершій половині XX століття в Галичині і наНаддніпрянщині, вчений надавав перевагупершій .Звернув увагу М. Грушевський і на відмінності національного відродження в Галичині і на Наддніпрянщині : якщо в підросійській Україні головним його рушієм були нащадки козацької старшини, то в Західній –греко-католицьке духовенство. У Галичині існувало дві течії, одна з них обстоювала пріоритет церковнослов’янської мови, а інша –народну мову,і цим солідаризувалася з Наддніпрянщиною.