ЕТНОПСИХОЛІНГВІСТИЧНА СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНОГО МЕНТАЛІТЕТУ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ (ID:220455)

Проблема національної ідентичності має декілька дискусійних питань [20]:Перше питання – це історична природа етносу. Розгляд цієї проблеми залежить від альтернативи, яку пропонують, з одного боку, примордіалістський (об’єктивістський) підхід до з’ясування походження етнічного, з іншого, інструменталістський і конструктивістський. Згідно з першим підходом, етнос є реально існуючи угрупуванням, яке має об’єктивне підґрунтя у природі та суспільстві, його представники належать до однієї раси, мають «розширену форму відбору за спорідненістю», що виражається в певних біологічних механізмах. Етнічність ґрунтується на природньому зв’язку людини з групою, детермінованому генетичними й географічними чинниками. Подібні думки були висловлені російським вченим Л. Гумільовим, для якого етнос визначається біологічно та географічно та виникає шляхом отримання єдиного заряду енергії – пасіонарного поштовху. У межах примордіалізму виокремлюється еволюційно-історична течія, що виходить із положення І. Гердера про народ як спільноту, яка формується на підставі єдності крові та ґрунту. Наприклад, радянський етнолог Ю. Бромлей трактував етнос, формування якого є тривалим процесом, як соціальну групу людей, що історично склалася і пов’язана спільністю території, мови й культури. Така трактовка відкривала можливості для подолання етнічності та сприяла виникненню теорій «плавильного котла», згідно з якими у процесі створення національної держави відбуватиметься національно уніфікація етносів за спільністю території та мови. Протилежний підхід до формування етнічності закладений в інструменталістських і конструктивістських концепціях, які приймають етнос як факт, але вважають етнічність продуктом етнічних міфів, створених елітою суспільства для досягнення влади, або ідеальним конструктом письменників, науковців, політиків. Для індивіда звернення до культурних традицій є реалізацією прагнення до стабільності. Він використовує міф про спільну історичну долю, історію, культуру свого народу. У конструктивізмі етнос ґрунтується на соціальному конструюванні уявних спільностей і вірі в них із залученням для підтвердження цього історичного контексту.