Зразок роботи
Вступ
На сьогоднішній день продовжується вивчення фразеології та ідіоматики східних мов. Особливу зацікавленість представляють унікальні різновиди фразеологічних утворень кожної мови. Ідіома – це мала форма поетичної народної творчості, що виражена в ритмічному стислому, влучному та лаконічному вислові, і несе загальну думку, висновок, іносказання з дидактичним нахилом. Своєю змістовою потужністю ідіома завдячує смисловому ефекту, що виникає в результаті особливого стягнення синтаксичної та лексичної форм, що у свою чергу, закріплюють за ідіомою чіткий зміст. Особливість ідіом та інших видів фразеологізмів у тому, що вони існують «поза часом», несучи в собі традиційність та унікальність національної думки.
Ідіоми китайської мови – це спадщина минулого, де як ніде виражений національний компонент, унікальний гумор та мудрість народу. Китайські фразеологізми включають готові вирази, звичні вирази, ідіоми, прислів'я, приказки, недомовки-іносказання. На сьогоднішній день фразеологія китайської мови посідає вагоме місце серед досліджуваних тем різносторонніх наукових лінгвістичних експериментів. Предметом її вивчення є фразеологічні одиниці. До основних типів фразеологічних одиниць відносять Чен΄юй (成语), Яньюй (谚语), Гуаньюнюй (惯用语) та Сєхоуюй (歇后语).
В китайській мові сьогодення широкого вжитку, окрім найвідоміших Чен΄юй, здобули Сєхоуюй або «недомовки». Їхня особливість полягає у тому, що недомовки найчастіше вживаються у повсякденному житті в усній формі, при цьому їхнє лексичне значення разюче відрізняється від ідіоматичного. Зазвичай, китайські недомовки – це двоскладові вислови, де перша частина – це «іносказання», а друга – це ключ до розуміння першої частини. Хоча право вирішити, чи надати слухачу пояснення до іносказання – завжди залишається за мовцем, тоді як скорочена форма (тільки перша частина іносказання) вживається з тим же змістом, що і повний вислів. Такі недомовки-іносказання найчастіше несуть іронічний, повчальний, підсумовуючий, можливий в якості висновку характер.
Сам термін «недомовка» в китайській мові слугує для позначення двох фразеологічних явищ:
1. Вирази, створені шляхом членування тієї чи іншої фразеологічної одиниці, найчастіше чотирьохслівного чен΄юй. Фактично, найголовніша відмінність цього типу недомовки у тому, що вона надалі вживається тільки в одній єдиній можливій для себе формі – у формі розчленованого чен΄юй, що став для неї вихідним матеріалом. Тобто недомовка набуває змісту «втраченого» слова. Це пояснюється самим способом утворення недомовки –вживаючись разом із «втраченим» словом вона повністю співпадає з чен΄юй, тим самим заперечуючи своє існування. Деякі дослідники (як Ю.Л. Кроль та інші) вважають цей тип недомовок істинним.
2. Речення, що складається з двох частин. В таких реченнях перша частина – це іносказання (pìyǔ), а друга – це розкриття змісту першої частини (jiědá). Звідси і назва цього типу ідіоми - «недомовки-іносказання». Така форма вираження думки характеризує традиційну китайську культуру, як ту, в якій уникають прямого обговорення певних питань та проблем (зазвичай не надто приємних ситуацій), де звикли виражати своє ставлення та думку завуальовано, прагнучи того, щоб співрозмовник сам зрозумів сенс справи, розшифрувавши загадку в сєхоуюй. В цьому відображається стриманість китайців, як національна риса характеру.
Магістр