Зразок роботи
Актуальність теми. Основною складовою етносу є культура, етнос не може існувати без цього явища. А одним з проявів культури, одним із важливіших «компонентів» культури є мова. Для того щоб дослідити взаємовідносини в трихотомії етнос – культура – мова, необхідно перш за все визначити концепти цих явищ, встановити відношення між ними.
Незважаючи на гостроту сучасних етнічних процесів і найпильнішу увагу до них учених, дотепер немає єдиного загальноприйнятого визначення сутності етносу.
Етнос – це історично сформована на визначеній території стала сукупність людей, що має спільні, відносно стійкі особливості культури та мови, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від усіх інших подібних будов (самосвідомість), і також є фіксованою в самоназванні (етнонімі) [30, с. 139].
Етноси визначаються насамперед за тими характеристиками, які самі члени групи вважають для себе значущими і які лежать в основі самосвідомості. Він визначає етнічність як форму соціальної організації культурних відмінностей.
Щоб простежити зв’язок етносу з культурою, слід визначитися з концептом «етнічна культура». У житті індивіда можливий перехід з однієї соціальної групи до іншої, з однієї держави до іншої, але при цьому людина не може відірватися від свого етнічного коріння, яке змушує її бачити світ так, а не інакше. Тому найважливішою частиною адаптивного механізму є етнічна культура. Важливим елементом етнічної культури є національний характер або психічний склад етносу, який образно називають «душею народу». Національний характер не є чимось застиглим, його особливості трансформуються в історичному процесі. Він не успадковується від предків, а набувається у процесі виховання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення концептів культури в українському мовознавстві закономірно пов’язується з лінґвостилістичним аналізом текстів (О. Потебня, І. Білодід, С. Єрмоленко, Н. Сологуб, Л. Мацько, Л. Лисиченко, А. Мойсієнко, Н. Слухай та ін.), праці українських мовознавців такого спрямування забезпечили створення передумов розуміння тексту як мовно-естетичної структури, яка репрезентує культуру за допомогою мовних знаків, що потребує пояснення, тлумачення, зіставлення їх внутрішньоформних якостей з іншими ознаками, виявлення їх характерних загальних та індивідуально-авторських особливостей.
Мета дослідження обгрунтування теоретичних аспектів та визначення особливостей мовних засобів репрезентації знаків етнокультури на прикладі творів Євгена Гуцало.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:
надати характеристику мовних зассобів репрезентації знаків етнокультури;
розглянути особливості вербелізації концептів культури як носіїв ментальної інформації у мовній картині світу;
провести мовностилістичний аналіз засобів репрезентації знаків етнокультури у творах Є. Гуцало;
дослідити символіку етнокультури у творах Є. Гуцало.
Об’єктом дослідження є особливості вербелізації концептів культури як носіїв ментальної інформації у мовній картині світу.
Предметом дослідження є мовні знаки української етнокультури.
Теoретичнoю i метoдoлoгiчнoю oснoвoю стали праці вітчизняних мовознавців та теоретиків української літератури.
Вилучений фактичний матеріал опрацьовано за допомогою таких методів дослідження: індуктивний та описово-аналітичний методи використано для накопичення, систематизації й аналізу фактичного матеріалу; структурнийі семантичний методи та зіставний аналіз.
Матеріалом дослідження слугували твори Євгена Гуцало.
Oбсяг i структурa диплoмнoї рoбoти. Робота складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, висновків, списку використаної літератури.
Магістр