ВІДМІННІСТЬ МОВИ ВІД ШТУЧНИХ ЗНАКОВИХ СИСТЕМ І СИСТЕМ СИГНАЛІЗАЦІЇ (ID:733171)

ВІДМІННІСТЬ МОВИ ВІД ШТУЧНИХ ЗНАКОВИХ СИСТЕМ І СИСТЕМ СИГНАЛІЗАЦІЇ На сьогоднішній день існує низка нагальних лінгвокультурних проблем, до яких слід віднести суттєве зниження загального рівня культури мовлення, яке трапляється внаслідок тиску на розвиток природної мови штучних засобів комунікації. На перший план виходить постійне зростання обсягів різної інформації, необхідність удосконалення технологій її накопичення, обробки, систематизації та використання. Оскільки ці процеси стають можливими завдяки мовним практикам, першочергово трансформацій зазнає лінгвокультурна сфера. Тому такі характеристики сучасної доби спонукають розглядати мову не просто як засіб комунікації, а як генератор соціокультурного середовища інформаційної ери. Та щоб з’ясувати у чому ж полягає відмінність між мовою, штучними знаковими системами та системами сигналізації, необхідно, для початку, розглянути, що саме являє собою кожна з цих систем. Існує багато наук, які займаються вивченням різноманітних знаків, серед яких: філософія, психологія, лінгвістика та інші. Але особливе місце серед них займає семіотика. Семіотика є дисципліною, призначеною для вивчення процесів створення, будови та безпосередньо функціонування різноманітних систем знаків, за допомогою яких передається будь-яка інформація. Ця дисципліна розглядає як природні мови, так і штучні, досліджує будь-які явища, пов’язані з візуальними знаковими системами та системами сигналізації, які існують у природі та суспільстві. А.Є. Конверський має свою думку на рахунок семіотики: «Оскільки природна мова як інструмент спілкування є також втіленням мислення, то результати її синтаксичного, семантичного та прагматичного аналізу – це база, фон, на якому могла вирости чиста семіотика».