Зразок роботи
ВСТУП
У світі інформаційного впливу лінгвістика як наука не обмежується дослідженням власне мовних фактів, відірваних від загального контексту. Вона поглиблює свою теорію знаннями з інших гуманітарних дисциплін. Серед наук, що допомагають акумулювати нові погляди на лінгвістику можемо назвати, зокрема, географію, історію, етнографію, філософію, політологію тощо. Завдяки такому симбіозу в лексиці розвинулися топоніми, що використовуються задля називання різних географічних об’єктів.
Топоніміку як розділ ономастики можна вважати самостійною системою лексичних одиниць, за допомогою якої репрезентуються світоглядні уявлення носіїв певної мови про довколишнє середовище, що набуває все виразнішого соціального маркування. Вивчаючи топоніми, науковці переважно зосереджуються на етимологічних і семантичних аспектах, позаяк географічні назви є насамперед мовними одиницями. Однак сучасна лінгвістика виявляє масштабний потенціал різних напрямів мовних досліджень, а тому з’являються підстави й топонімійні назви розглянути в соціально-психологічній перспективі. У такому ракурсі досліджень топонім може обертатися на призму для усвідомлення мовної ідентичності й самопізнання. Називаючи певним чином об’єкти довколишнього світу, носії мови реалізують свої когнітивні й життєво-практичні потреби, а самі ці назви можуть ставати цікавим об’єктом лінгвокультурологічного вивчення.
У сучасному світі однією з головних функцій географічних назв є їхня здатність формування соціально-політичне середовище. Найменування місцевости — це істотна частина загальної картини світу мовця, а тому так важливо для нації-носія мови власні назви наділити цінним у концептуально-ідейному плані змістом. Саме тому гостро постає питання ренеймінгу топонімів, що містять у собі коди не просто колоніального минулого, а політично марковані механізми впливу загарбників на поневолену свідомість. Перейменування власних назв урбанічного простору є засобом усвідомленого формування колективної пам’яті, пропрацювання колоніальних травм, конструювання нової ідентичности. Заглада тоталітарно-імперського простору в різних його виявах для постколоніального суспільства є не лише основною умовою, щоб почати процес ментальної трансформації суспільства, але й впливовим засобом повернути втрачений національний зв’язок, культурно-національну причетність громадян. Ренеймінг топонімів столиці держави має стратегічне значення, позаяк Київ є важливим культурно-політичним центром.
Загалом ми проаналізували 453 одиниці, здійснили їхню класифікацію, та висловили прогностичні міркування щодо того, як ренеймінг вулиць може позитивно вплинути на культурно-національний імідж столиці і навіть на мовно-культурну картину світу громадян.
Актуальність бакалаврської роботи зумовлена потребою системного дослідження й висвітлення лінгвосоціальних умов, чинників та особливостей функціонування онімної лексики (і назв вулиць зокрема), яка апріорі є знаковою в житті суспільства, адже покликана самим фактом існування виокремлювати названі онімами об’єкти серед інших звичайних, або апелятивів. Назви вулиць – це, по суті, простір щоденного існування й пересування громадян, жива карта цього простору. Вона може й повинна стати чинником формування позитивної мовної свідомости громадян. Інтерес до явищ ренеймінгу пов’язаний із потребою системного вивчення мови як феномена людської культури, що репрезентується у власних назвах, зокрема топонімах. Нині це продуктивний шлях осмислення картини світу українців у таку відповідальну перехідну добу. Ця мовна картина світу виявляє динамічні ознаки завдяки ренеймінгу топонімів зокрема.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження визначається комплексним аналізом перейменованих назв київських вулиць у соціолінгвістичному контексті. Здійснено спробу класифікації нових годонімів Києва, які з’явилися упродовж 2014 – 2023 років завдяки активному переосмисленню українцями своєї національної ідентичности, відкидаючи колоніальне минуле. Охарактеризовано нові топоніми Києва згідно з ортографічними нормами правопису 2019 року.
Ступінь дослідження теми. Вивчення топонімів у різний час ми подибуємо в працях українських і іноземних дослідників, таких як: І. Желєзняк, Є. Музя, Т. Беценко, В. Лучик, Г. Мацюк, Н. Кудрявцева, М. Гоманюк, О. Данилюк, Т. Врублевська, Л. Герман, О. Проць, О. Галай, Я. Янчишина, Ю. Фернос, Дж. Р. Стюарт, Б. Хеллеланд, М. Азарьягу, А. Пінчевський, Е. Торговник, Т. Тіхелаар і ін.
Мета роботи — здійснити комплексний аналіз топонімів вулиць Києва, що з’явилися впродовж 2014 – 2023 років, у соціолінгвістичному контексті.
Мета передбачає розв’язання таких завдань:
o охарактеризувати специфіку топоніміки як розділу ономастики;
o розкрити етнопсихолінгвістичний аспект географічних назв;
o визначити соціально-концептуальну своєрідність топонімів в українській мові;
o з’ясувати соціолінгвістичні чинники перейменувань вулиць Києва;
o проаналізувати годоніми, що з’явилися в Києві внаслідок перейменувань.
Об’єктом дослідження є лексика на позначення географічних назв, що побутує в Києві внаслідок перейменування вулиць упродовж 2014 – 2023 років.
Предметом наукового аналізу є соціолінгвістичні та ортографічні особливості годонімів Києва.
Методи. Основним методом курсової роботи є описовий, який використали для виокремлення та систематизації лексичних одиниць. Додатково ми послуговуємося психолінгвістичним (і етнопсихолінгвістичним як його відгалуженням) методом для характеристики взаємозв’язків української мови зі специфікою національного світогляду. А також залучаємо метод моделювання концепту для ілюстрування ідейної основи топонімів. Продуктивним виявився й метод соціолінгвістичного аналізу, за допомогою якого ми здійснили спробу встановити зв’язок між наявними суспільно-політичних трансформаціями й динамічними характеристиками мовної картини світу.
Структура. Відповідно до мети і завдань робота складається зі вступу, двох розділів (Розділ 1. Місце топонімів у сучасній українській літературній мові; Розділ 2. Сучасний топонімікон Києва), висновків, списку використаної літератури.
Магістр