Зразок роботи
Концептуальний простір складають основні концепти: серце, сонце, вогонь.
Концепт «серце» виступає часто в аспектах смутку та страждання («Серце моє порожнє, висохли в нім пісні», «Та у власнім серці вирив я могилу і у ній ховаю всі думки свої). Хоча виявлено, що автор закликає «не дрімать на тихому причалі», і серце найперше повинно прокинутися для повноцінного активного життя («Нехай серця не знають супокою, Хай обганяють мрії часу біг»).
Із сонцем у поета пов’язується все найсвітліше і найдорожче, все те, що стає для нього джерелом натхнення. Поет усе найцінніше в житті і в людині вимірює сонячністю («Хто на сонце очей не мружить? От хіба що сліпі – та й все»).
Концепт «вогонь» В. Симоненка пов’язаний з особливим відчуттям традиційного творчого горіння ( «Я хочу буть несамовитим, Я хочу в полум’ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть»).
Автор поезії підтверджує народні уявлення, що вогонь – першоначало світу, життєтворча космічна сила, яка має надзвичайні властивості. Вогонь для поета – символ очищення, оновлення, відродження( «Віримо, що нашому огню, Належить всяку нечисть спопеляти»).
Отже, в основі світоглядних засад даного періоду лежить визнання свободи в усіх її виявах: свобода совісті, свобода мислення, свобода нації. Активно сповідують шістдесятники також ідеї антропоцентризму, згідно з яким людина – центр Всесвіту. Невід’ємною засадою світогляду покоління є патріотизм, що виявляється в національній самосвідомості, любові до Батьківщини, збереженні історичної пам’яті.
Безперечно, всі ці чинники безпосередньо впливали на формування мовної особистості В. Симоненка.
Магістр