Зразок роботи
Антиутопія Дж. Орвелла «1984» була написана у 1948 році та побачила світ у 1949 році. Цікаво, що цифри у романі 4 і 8 переставлені місцями. Важливо зазначити, що у 2009 році британська газета «Таймс» визнала роман «1984» найважливішою книгою, з-поміж книг, що побачили світ за останні 60 років. До 1989 року роман було перекладено більше ніж на 65 мов.
Роман «1984» побудований за класичною оповідною схемою і складається із трьох частин. У першій частині ми маємо зав’язку всієї подальшої оповіді, в якій описується світ головного героя роману, Вінстона Сміта, так би мовити, розставляються декорації для всієї подальшої дії. Друга частина присвячена його коханню з Джулією і налагодженню контактів з О’Браєном у надії розпочати підпільну діяльність проти Партії. А третя частина оповідає про «лікування» Вінстона у Міністерстві Любові.
До кінця життя Орвелл був послідовним та переконаним соціалістом. Власне, це може викликати деякий парадокс, тому що у «1984» автор безжалісно критикує саме соціалістичну модель суспільства, хай і у крайньому тоталітарному його прояві. Проте, варто зазначити, що розуміння соціалізму Орвеллом відрізнялось навіть від того, як його трактували англійські соціалісти, котрі, з захопленням спостерігаючи за Радянським Союзом 1930-х рр., вважали, що для утвердження соціалізму у світі необхідна «міцна рука», котра б «мудро вела свідомі пролетарські маси до світлого майбутнього». Вони бачили лише вершину айсбергу, на котрій виднілись індустріалізація, п’ятирічні плани, що виконувались за три-чотири роки. Все це було не більше як фасадом тоталітарної радянської диктатури, котрим СРСР прикривав від всього світу геноцид за соціальними та національними ознаками, як Голодомор 1932-33 рр., депортації цілих народів, що споконвіку проживали на землях, звідки їх насильно переселяли під нічим не обгрунтованими приводами назавжди, смертні вироки без суду та слідства, концентраційні табори, в котрих десятками мільйонів «перевиховували» інакомислячих та інші нелюдські злочини проти людей, що чинились не в ім’я утвердження якихось ефемерних майбутніх ідеалів, а лише з метою утримання влади та поглиблення терору. Дж. Орвелл до самої смерті був переконаний, що справжній соціаліст – це той, хто прагне повалення тиранії, а не її утвердження. Власне, саме через це він так негативно сприймав подальший перебіг подій у СРСР, коли після революції та повалення панівних класів утвердилось не безкласове суспільство, як було обіцяно більшовиками, а до влади прийшов новий панівний клас, котрий виявився набагато жорстокішим, кривавішим та лицемірнішим за попередній.
Магістр